Об'єднаний корпус швидкого реагування
| Об'єднаний корпус швидкого реагування | |
|---|---|
 | |
| На службі | З 2 жовтня 1992 |
| Країна | і 16 інших країн |
| Вид | і 16 інших |
| Тип |
 Сили реагування НАТО (тимчасово) |
| У складі |
SHAPE |
| Гарнізон/Штаб | Глостер (Велика Британія) |
| Гасло | Audentis fortuna iuvat |
| Вебсайт | arrc.nato.int |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Об'єднаний корпус швидкого реагування (ARRC) — це штаб-квартира сил підвищеної готовності (сухопутних) Організації Північноатлантичного договору (НАТО), готових до розгортання у всьому світі протягом від п'яти до тридцяти днів.
Історія
ARRC був створений 2 жовтня 1992 року в Білефельді на основі колишнього британського I корпусу[1]. Спочатку він був створений як сухопутні сили швидкого реагування (у розмірі корпусу) в рамках концепції сил реагування, створеної після закінчення Холодної війни з метою передислокувати і посилити Об'єднане командування у Європі (ACE) і проводити Петерсберзькі місії поза територією НАТО. Першим командувачем, призначеним в 1992 році, став генерал сер Джеремі Маккензі[2].
З 1994 року ARRC знаходився на території військового комплексу Райндален (Німеччина). Об'єднаний корпус командував першим в історії НАТО розгортанням сухопутних військ в рамках операції ІФОР в Боснії в 1995–1996 році і знову був розгорнений як штаб-квартира командувача сухопутних військ під час війни в Косово в 1999 році[3].
З 2002 року штаб-квартира (з штаб-квартирами п'яти інших корпусів інших країн НАТО) була визначена як штаб-кватира сил підвищеної готовності (сухопутних) з більш широкою місією. Штаб-квартира корпусу перебуває під оперативним командуванням Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SACEUR). При отриманні наказу від SACEUR сили з країн-учасниць переходять під його оперативне командування на час оперативного розгортання.
Хоча корпусом командує генерал-лейтенант британської армії, сам корпус вже не є чисто британським формуванням. Велика Британія забезпечує близько 80% фінансування і 60% персоналу для штаб-квартири. Решту надають інші 16 країн-партнерів.
4 травня 2006 року ARRC прийняв командування Міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані. У 2010 році штаб-квартира корпусу переїхала з Райндалену до Глостеру (Англія)[4], а у 2011 році була розгорнена в Афганістані для підтримки Об'єднаного командування МССБ[5].
Cтруктура
Станом на 2012 рік, структура штаб-квартири ARRC виглядала наступним чином[6]:
- Командувач (Велика Британія),
- Заступник командувача (Італія),
- Начальник штабу (Велика Британія),
- Координаційний осередок повітряно-сухопутних операцій (Німеччина),
- Центральні штаби (Данія),
- Інженерна та невійськова підтримка (Велика Британія),
- Допомога у тренуванні та забезпеченні безпеки військ (Велика Британія),
- Спільні підрозділи зі стрільби та впливу (Велика Британія),
- Операції (США),
- Персонал і логістика (Велика Британія),
- Командувальні інформаційні системи (Велика Британія),
- Розвідка і безпека ARRC (Велика Британія),
- Повноважне командування ARRC (Німеччина).
Інфраструктура та комунікації для розгортання штаб-квартири ARRC забезпечується 22-ю бригадою зв'язку відповідно до концепції Army 2020[7].
Командувачі
Командувачами корпусу були[8]:
- 1992–1994: генерал-лейтенант Джеремі Маккензі
- 1994–1997: генерал-лейтенант Майкл Вокер
- 1997–2000: генерал-лейтенант Майк Джексон
- 2000–2002: генерал-лейтенант Крістофер Друрі
- 2002–2005: генерал-лейтенант Річард Даннатт
- 2005–2007: генерал-лейтенант Девід Річардс
- 2007–2011: генерал-лейтенант Річард Ширрефф
- 2011–2013: генерал-лейтенант Джеймс Бакнелл
- з 2013: генерал-лейтенант Тімоті Еванс
Примітки
- ↑ Challenges to NATO
- ↑ Blue Hackle
- ↑ British general scheduled to lead NATO's Kosovo peacekeeping force. Baltimore Sun. 5 June 1999. Процитовано 14 July 2013.
- ↑ UK Parliament Statement, URL retrieved May 17, 2008
- ↑ UK MOD website
- ↑ About ARRC: Structure
- ↑ Army 2020 Report
- ↑ Army Commands
Джерела
Координати: 51°10′35″ пн. ш. 6°19′18″ сх. д. / 51.17639° пн. ш. 6.32167° сх. д.