Білефельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білефельд
нім. Bielefeld

Герб
герб
Bielefeld City.jpg
North rhine w BI.svg
Основні дані
52°01′ пн. ш. 8°31′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.517° сх. д. / 52.017; 8.517Координати: 52°01′ пн. ш. 8°31′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.517° сх. д. / 52.017; 8.517
Країна Flag of Germany.svg Німеччина[1]
Адмінодиниця Детмольд

Межує з

— сусідні нас. пункти
Герфорд, Ліппе, Гютерсло, Гютерсло, Ферль і Шлос-Гольте-Штукенброк

 ?

Поділ
  • Brackwede[d], Dornberg[d], Gadderbaum[d], Heepen[d], Jöllenbeck[d], Bielefeld-Mitte[d], Schildesche[d], Senne[d], Sennestadt[d] і Stieghorst[d]
  • Засновано 1214
    Перша згадка 1214
    Площа 258,82 км²[2]
    Населення
    Висота НРМ 118 ± 1 м
    Географічна зона Ravensberg Basin[d]
    Міста-побратими Фіжак, Рочдейл, Enniskillen[d], Конкарно, Нагарія, Великий Новгород, Ряшів і Естелі
    Телефонний код 05203, 05208, 05202, 05205, 05206, 05209 і 0521
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів BI
    GeoNames 2949186
    OSM r62646  ·R
    Поштові індекси 33501, 33602, 33604, 33605, 33607, 33609, 33611, 33613, 33615, 33617, 33619 і 33647
    Міська влада
    Мер міста Pit Clausen[d]
    Веб-сторінка bielefeld.de


    Білефельд у Вікісховищі?

    Бі́лефельд (ˈbiːləfɛlt ) — місто, культурний, індустріальний, релігійний і адміністративний центр округи Білефельд (землі Нордрайн-Вестфален, Німеччина). Розташований поблизу шляху, який прямував від Рейну до Ельби через гірське пасмо Тевтобурзький ліс. Білефельд має 320 тисяч мешканців.

    Історія заснування[ред. | ред. код]

    Місто заснував граф фон Равенсберґ в 1214 році згідно з Мюнстерським правом. У XV столітті місто входило до Ганзейського союзу. Відоме, перш за все, як центр з виготовлення тканин з льону. Під час 30-літньої війни Білефельд був під юрисдикцією тодішньої держави Бранденбурґів. У Другій світовій війні 1939—1945 Білефельд, що має пам'ятки середніх віків, був дуже пошкоджений, згодом відбудований в оригінальному стилі.

    Табір переміщених осіб у Білефельд заснований восени 1945 і проіснував до січня 1950 (мешканців перевезено до міжнародного табору в м. Гекстер на Везері).

    Інфраструктура[ред. | ред. код]

    У місті знаходиться відомий медичний центр з реабілітації хворих з важкими формами психічних розладів з біблійною назвою Бефіль (або Бетель) — «Будинок Бога» (з івриту), особливо хворих на епілепсію. У Бефілі (нім. Bethel) живуть, навчаються і працюють 6000 хворих. З ними працюють 9600 співробітників. Численна мережа установ соціального спрямування визначає обличчя і сьогоднішнього Білефельда: це і дитячі притулки, і будинки для літніх людей, і численні центри відпочинку для всіх вікових груп. Засновник Бетелю — шоста дитина прусського міністра Ернста фон Бодельшвінга, Фрідріх фон Бодельшвінг, який в 1866 заснував в Білефельді притулок для інвалідів і тих, хто потребує допомоги. Виникло поселення з понад 4 000 хворими і здоровими, які жили і працювали разом, як у великій родині.

    Білефельд — розвинутий промисловий центр, світову популярність Білефельд здобули такі галузі промисловості, як харчова (найбільш відомий виробник ньому Dr.Oetker), машинобудування, легка промисловість та інформаційні технології.

    У 1969 в Білефельді був побудований Університет, який є сьогодні великим науково-дослідним центром Німеччини (17 458 студентів до початку зимового семестру 2009/2010). Університет Білефельда відомий своїм Факультетом соціології, де свого часу викладали Ніколас Луман і Норберт Еліас.

    Географія[ред. | ред. код]

    Розташоване неподалік від таких великих міст, як Ганновер (100 км, на північний схід), Оснабрюк (60 км, на північний захід), Мюнстер (70 км, на захід), Дортмунд (100 км на південний захід) і Падерборн (50 км, на південний схід), в Тевтобурзькому лісі . 18-те за кількістю мешканців місто Німеччини. Найвища точка міста — 320 м, а найнижча — 73 м. Населення міста близько 330 тис. осіб, місто розділене на 10 округів.

    Клімат Bielefeld
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
    Середній максимум, °C 5 6 10 14 19 22 24 24 19 14 9 5
    Середній мінімум, °C 0 0 2 4 8 11 13 14 11 7 3 0
    Норма опадів, мм 35.3 35.5 38.9 35.4 57.2 36.2 47.4 41.9 42.0 31.6 36.7 44.9

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Два великі автобани, A2 і A33, перетинаються на південному сході Білефельда. Автострада Ostwestfalendamm сполучає дві частини міста, природно розділену Тевтобурзьким лісом. Станція Білефельд, розташована на залізниці Гамм-Мінден, що є частиною Німецької високошвидкісної залізничної системи ICE. Головною станцією міжміських автобусних перевезень є станція Бракведе [3].

    У місті є невелике летовище, проте зазвичай населення та туристи користується аеропортами Падеборн/Ліппштадт, Мюнстер/Оснабрюк та Ганновер.[4]

    Основу громадського транспорту міста складає мережа Білефельдського штадтбану, що має чотири лінії.

    Українська громада у Білефельді[ред. | ред. код]

    Українська греко-католицька церква у Білефельді

    Після Другої світової війни понад 900 українців жило У Білефельді в трьох приміщеннях, а головним чином у школі Дістервеґшуле. Деякі з них проживали приватно у ближніх селах. Табір Білефельд підлягав британській військовій команді міста. Окрім народної школи й гімназії, там діяло 7 фахових курсів, 2 хори, драматичний гурток, бібліотекака, 4 громадські організації, серед них медична служба під керівництвом Г. Францівної та 2 парафії — православна (настоятель отець Д. Остапчук) і католицька (приїжджий настоятель студит отець Й. Петерс). 19471950 у Білефельді перебував святоюрський канонік отець Леонід Лужницький. Релігійні громади користувалися однією церквою й відправляли спільні молебні та панахиди, відзначаючи ювілеї національних героїв та історичних подій. У таборі діяли українська 7-річна школа, директором якої був М. Смик (псевдонім Сахно), пізніше головний редактор газети «Українські вісті» в Детройті (США). У таборі проживали й діяли видатні українці, серед них — член гетьманського проводу доктор Борис Гомзин, сотник УНР І. Наталенко, сотник УГА І. Рудницький, В. Несторович, видатний економіст і публіцист, автор роману-репортажу «Серця і буревії» (1965). Місцеве представництво української еміграції продовжувало свою діяльність і після ліквідації таборів. Кілька десятків українських родин були направлені до німецької економії, а інших перевезли до табору у Гекстер.

    Білефельдська змова[ред. | ред. код]

    В Німеччині досить популярною є жартівлива теорія змови, відповідно до якої місто Білефельд насправді не існує, але хтось, з певних причин, змушує людей думати що це не так[5]. Відповідно до цієї теорії, всі дані, які вказують на існування міста, вважаються частиною всесвітнього заговору[6][7].

    Людям, які не вірять в теорію, задають три питання:

    1. Чи знаєте ви когось з Білефельда?
    2. Чи були ви колись в Білефельді?
    3. Чи знаєте ви когось, хто побував в Білефельді?

    Очікується що більшість людей відповість «ні» на всі три запитання, що і вважається основним доказом теорії. Якщо хтось все ж таки відповідає «так» хоч на одне з питань, то про нього кажуть що він бере участь в змові, йому набрехали або промили мізки[8].

    Бургомістри Білефельда з 1780 року[ред. | ред. код]

    • 1780-1812: Флоренс Консбрух
    • 1812-1817: Конрад Вільгельм Делиус
    • 1817-1831: Ернст Фрідріх Делиус
    • 1831-1834: Адам Юнкерман
    • 1835-1853: Фрідріх Вільгельм Едуард Кернер
    • 1853-1857: Фрідріх Кларі Крон
    • 1857-1881: Людвіг Хубер
    • 1881-1910: Герхард Буннеман
    • 1910-1932: Рудолф Штапенхорст
    • 1932-1934: Паул Пріс
    • 1934-1945: Фрідріх Будді (НСДАП)
    • 1945-1946: Йозеф Ністру
    • 1946-1952: Артур Ладебек (СДПН)
    • 1952-1954: Герман Колхазе (ВДП)
    • 1954-1961: Артур Ладебек (СДПН)
    • 1961-1962: Рудолф Нірхоф (ХДС)
    • 1963-1975: Герберт Гіннендаль (СДПН)
    • 1975-1989: Клаус Швікерт (СДПН)
    • 1989-1994: Еберхард Давид (ХДС)
    • 1994-1999: Ангеліка Допхейде (СДПН)
    • 1999-2009: Еберхард Давид (ХДС)
    • 2009 -: Піт Клаусен (СДПН)

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ArchINFORM
    2. а б https://www.destatis.de/DE/ZahlenFakten/LaenderRegionen/Regionales/Gemeindeverzeichnis/Administrativ/Aktuell/05Staedte.html
    3. Bielefeld: Stations. Travelinho.com. 
    4. Flugplatz Bielefeld. Flugplatz-bielefeld.de. Архів оригіналу за 29 April 2011. Процитовано 2011-04-07. 
    5. The Bielefeld Conspiracy. YouTube. Том Скотт. 19 жовтня 2015. Процитовано 3 червня 2017. (англ.)
    6. Die Bielefeld-Verschwörung — Сторінка що описує теорію змови в деталях(нім.)
    7. Germany's Latest Conspiracy Theory — Deutsche Welle(англ.)
    8. Билефельдский заговор: история одной шутки(рос.)

    Література[ред. | ред. код]

    • DP-Lager werden bis Monatsende gerämnt // Westfalen Zeitung, 1950, 26 Jan.;
    • Зеленецький О. На громадській ниві: До 25-ліття Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині. Мюнхен, 1972;
    • Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Мюнхен, 1985—98. Т. 1—2;
    • Шарко Б. На громадській ниві: З діяльності Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині (1968—1987). Мюнхен, 1988.
    • В. С. Леник, Л. І. Рудницький Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003., стор. 769—770