Кашмірський конфлікт
Кашмірський конфлікт | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Питання приналежності території Кашміру | |||||||
Мапа Кашміру | |||||||
34°1′59.880000099989″ пн. ш. 74°40′0.12000010002104″ сх. д. / 34.03330° пн. ш. 74.66670° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Пакистан КНР |
Індія | ||||||
Командувачі | |||||||
Генерал Рахіл Шаріф | Генерал Далбір Сінх Сугаґ | ||||||
Військові сили | |||||||
617,000 осіб | 1,325,000 осіб | ||||||
Втрати | |||||||
не відомо | не відомо |
Кашмірський конфлікт — конфлікт між Індією та Пакистаном, що триває з 1947 року через приналежність території Кашміру. З кінця 1950-х років в конфлікт вступив Китай, під управління якого також відійшла частина території Кашміру.
Початок конфлікту
Питання приналежності території Кашміру виникло після розділу колоніальної Індії та утворення в 1947 році незалежних держав - Індійського Союзу і Пакистану. Правителям князівств згідно закону про незалежність Індії від 3 червня 1947 було надано право приєднатися до одного з домініонів або залишитися васалами британської корони. Махараджа Кашміру не приєднався до жодної з країн. Населення князівства (90% мусульман) було невдоволене його деспотичним правлінням і це призвело до збройного повстання. Ситуація в Кашмірі ускладнилася в жовтні 1947 року в результаті вторгнення загонів пуштунів з Пакистану. Махараджа Кашміру звернувся до уряду Індії з проханням про допомогу, заявивши про готовність приєднатися до Індійського Союзу.
Фази конфлікту
Перша фаза - Перша індо-пакистанська війна.
26 жовтня 1947 приєднання Кашміру до Індії було оформлено спеціальною угодою, яку не визнав Пакистан, що призвело до збройного конфлікту між двома державами. Війна завершилася 1 січня 1949 року, після чого в липні-серпні цього ж року під егідою ООН було встановлено лінію припинення вогню, яка поділила Кашмір на дві частини – пакистанську (близько 40% території на заході та північному заході) та індійську (решта території князівства, яка пізніше, в 1956 році, стала індійським штатом Джамму і Кашмір).
Друга фаза - Індо-китайська війна
Наприкінці 1950-х років виникли територіальні суперечки між Індією та Китаєм; останній почав зближення із Пакистаном. 1962 року спалахнула індо-китайська війна, що завершилася встановленням китайського управління над спірною територією Аксай Чин.У 1963 році між Пакистаном та Китаєм підписано угоду, за якою територія Транс-Каракорум перейшла під китайське управління. Між Китаєм та Пакистаном з того часу існує постійний зв’язок т.зв. каракорумським шосе.
Третя фаза - Друга індо-пакистанська війна у серпні-вересні 1965 року.
За посередництва СРСР та тиску РБ ООН військові дії було припинено, війська відведено, а лінію кордону відновлено станом на 5 серпня. Втрати Пакистану в цій війні перевищили 3800 чоловік, втрати Індії – близько 30000. Основні післявоєнні переговори проводилися в Ташкенті у 1966 році.
Четверта фаза - Третя індо-пакистанська війна 1971 року.
Із березня 1971 року у Східному Пакистані розпочинаються громадські заворушення, проти яких уряд використовує війська. Спровокований прикордонними сутичками із індійською армією масштабний конфлікт завершився капітуляцією пакистанської армії у східних провінціях та відторгненням ї від Пакистану. Так було утворено державу Бангладеш. Влітку 1972 року представники Індії та Пакистану підписали Угоду про припинення вогню. В ході війни індійська армія втратила близько 1500 солдатів, пакистанська – 20000. При цьому 93.000 були захоплені в полон.
П’ята фаза - Початок ядерного протистояння та Каргільська війна.
У 1998 році індо-пакистанський конфлікт набув нового виміру – обидві держави провели успішні випробування ядерної зброї. Це поклало початок потеплінню у відносинах, що тривало протягом 1998-1999 років. Однак, вже в травні 1999 року розпочався черговий етап ескалації конфлікту – т.зв. Каргільска війна. Навесні 1999 групи пакистанських бойовиків за підтримки артилерії захопили ряд індійських прикордонних пунктів, внаслідок чого індійська армія була втягнута у виснажливу операції із повернення захоплених прикордонних територій, що потребувала вперше за багато років застосування військової авіації. Втрати індійської армії – близько 700 чоловік; серед бойовиків – більше 4000. Пакистанський уряд заперечував свою причетність до діяльності бойовиків, але двосторонні відносини суттєво погіршилися.
З цього часу періоди короткого примирення змінюються поновленням ворожнечі та провокаціями. З них найбільш відомою є напад терористів на індійський парламент 13 грудня 2001 року, після якого Індія звинуватила Пакистан в підтримці терористів.
Останнім часом спостерігаються покращення у відносинах між Пакистаном та Індією.
Ланки
- Агаев В. Кашмирский конфликт. - Deutsche Welle
- Харина О. А. Индо-пакистанский конфликт: истоки и последствия
- Q&A: Kashmir dispute. - BBC News Asia
- Сидоржевський М. Неспокійний Кашмір. Серія терактів учергове зірвала гіпотетичне примирення між Делі та Ісламабадом. - Народне слово
- Історія та сучасний стан Індо-Пакистанського конфлікту
- Кашмірський вузол. - Вголос
- Кашмірський конфлікт - Центр дослідження міжнародних відносин