Кашмірський конфлікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кашмірський конфлікт
Питання приналежності території Кашміру
Kashmir region 2004.jpg
Мапа Кашміру
Дата: 22 жовтня 1947 року  – продовжується
(68 років, 10 місяців)
Місце: Кашмір
Результат: Поділ Кашміру та продовження протистояння
Сторони
Пакистан Пакистан
  • Пакистанські рейнджери
  • Армія Пакистану
  • State emblem of Pakistan.svg Міжвідомча Розвідка
Індія Індія
  • Армія Індії
  • Офіс безпеки кордонів
  • Цетральна резервна поліцейська сила
  • Flagofraw.JPG Крило досліджень та аналізу
Пакистан Конференція всіх партій

Фронт звільнення Джамму та Кашміру
Харкат ул-Джихад ал-Ісламі
Лашкар-е-Таіба
Джаіш-е-Мохаммед
Хізбул Мухаїдін
Харакат-ул-Мухаїдін
Ал-Бадр
Supported by:
Пакистан Пакистан[1]

Командувачі
Flag of the Pakistani Army.svg Генерал Рахіл Шаріф Пранаб Кумар Мукерджі

Flag of Indian Army.svg Генерал Далбір Сінх Сугаґ
Air Force Ensign of India.svg Маршал Авіації Аруп Рага
Flag of India.svg Праная Сагая
Генерал Пранав Мовва
П. С. Бхардвай

Амануллах Хан

Хафіз Мухаммад Саїд
Маулана Масуд Ажан
Саїд Салахудін
Фазлур Реман Халіл
Фаруг Кашмірі
Арфін Бгай (до 1998)
Бахт Замін

Військові сили
617,000 осіб 1,325,000 осіб
Втрати
не відомо не відомо


Kashmir Conflict
Kashmir region 2004.jpg
Індія завляє приналежність всього Джамму та Кашміру, базуючись на документі про об'єднання, який було підписано в 1947. Пакистан заявляє про приналежність територій, населених мусульманською більшістю, Китай заявляє про приналежність Шаксамської долини та Аскай Чину.
Дата: 22 жовтня 1947 – продовжується
Місце: Кашмір
Результат:


Кашмірський конфлікт — конфлікт між Індією та Пакистаном, що триває з 1947 року через приналежність території Кашміру. З кінця 1950-х років в конфлікт вступив Китай, під управління якого також відійшла частина території Кашміру.

Джамму і Кашмір - стародавня і красива земля, що споконвіків була мостом між Індією, Китаєм й Ірано-мусульманським світом. З давніх-давен тут існували міста з високорозвиненою культурою і майже до недавнього часу тут вдавалося відносно мирно жити послідовникам декількох протилежних релігій, а саме: мусульманам, індуїстам, та буддистам. Звичайно, протиріччя і війни, в тому числі і на релігійному ґрунті, мали місце протягом всієї історії Кашміру, але характер глобального протистояння вони отримали лише після звільнення Індії від британського колоніального панування. Багато в чому тут, безумовно, постаралися колонізатори, які накреслили штучні кордони для двох постколоніальних держав - Індії і Пакистану. Саме Англійці несуть левову частку відповідальності за триваюче геополітичне протистояння Індії та Пакистану. Колонізаторами було вирішено, по-перше, розділити Індію на дві держави (потім додалася третя - Бангладеш), а по-друге - зробити так щоб держави Індостану були в безперервному протистоянні. Одним з інструментів для цього і став кашмірський конфлікт. До того, як була проголошена незалежність Індії та Пакистану, мусульманське населення князівства Джамму і Кашмір прекрасно вживалось із індуістами махараджами і сусідні мусульманські правителі не висловлювали з цього приводу особливих претензій.[2]

Початок конфлікту[ред.ред. код]

Питання приналежності території Кашміру виникло після розділу колоніальної Індії та утворення в 1947 році незалежних держав - Індійського Союзу і Пакистану. Правителям князівств згідно закону про незалежність Індії від 3 червня 1947 було надано право приєднатися до одного з домініонів або залишитися васалами британської корони. Махараджа Кашміру не приєднався до жодної з країн. Населення князівства (90% мусульман) було невдоволене його деспотичним правлінням і це призвело до збройного повстання. Ситуація в Кашмірі ускладнилася в жовтні 1947 року в результаті вторгнення загонів пуштунів з Пакистану. Махараджа Кашміру звернувся до уряду Індії з проханням про допомогу, заявивши про готовність приєднатися до Індійського Союзу.

Фази конфлікту[ред.ред. код]

Перша фаза - Перша індо-пакистанська війна.[ред.ред. код]

26 жовтня 1947 приєднання Кашміру до Індії було оформлено спеціальною угодою, яку не визнав Пакистан, що призвело до збройного конфлікту між двома державами. Війна завершилася 1 січня 1949 року, після чого в липні-серпні цього ж року під егідою ООН було встановлено лінію припинення вогню, яка поділила Кашмір на дві частини – пакистанську (близько 40% території на заході та північному заході) та індійську (решта території князівства, яка пізніше, в 1956 році, стала індійським штатом Джамму і Кашмір).

Друга фаза - Індо-китайська війна[ред.ред. код]

Наприкінці 1950-х років виникли територіальні суперечки між Індією та Китаєм; останній почав зближення із Пакистаном. 1962 року спалахнула індо-китайська війна, що завершилася встановленням китайського управління над спірною територією Аксай Чин.У 1963 році між Пакистаном та Китаєм підписано угоду, за якою територія Транс-Каракорум перейшла під китайське управління. Між Китаєм та Пакистаном з того часу існує постійний зв’язок т.зв. каракорумським шосе.

Третя фаза - Друга індо-пакистанська війна у серпні-вересні 1965 року.[ред.ред. код]

За посередництва СРСР та тиску РБ ООН військові дії було припинено, війська відведено, а лінію кордону відновлено станом на 5 серпня. Втрати Пакистану в цій війні перевищили 3800 чоловік, втрати Індії – близько 30000. Основні післявоєнні переговори проводилися в Ташкенті у 1966 році.

Четверта фаза - Третя індо-пакистанська війна 1971 року.[ред.ред. код]

Із березня 1971 року у Східному Пакистані розпочинаються громадські заворушення, проти яких уряд використовує війська. Спровокований прикордонними сутичками із індійською армією масштабний конфлікт завершився капітуляцією пакистанської армії у східних провінціях та відторгненням її від Пакистану. Так було утворено державу Бангладеш. Влітку 1972 року представники Індії та Пакистану підписали Угоду про припинення вогню. В ході війни індійська армія втратила близько 1500 солдатів, пакистанська – 20000. При цьому 93.000 були захоплені в полон.

П’ята фаза - Початок ядерного протистояння та Каргільська війна.[ред.ред. код]

У 1998 році індо-пакистанський конфлікт набув нового виміру – обидві держави провели успішні випробування ядерної зброї. Це поклало початок потеплінню у відносинах, що тривало протягом 1998-1999 років. Однак, вже в травні 1999 року розпочався черговий етап ескалації конфлікту – т.зв. Каргільска війна. Навесні 1999 групи пакистанських бойовиків за підтримки артилерії захопили ряд індійських прикордонних пунктів, внаслідок чого індійська армія була втягнута у виснажливу операції із повернення захоплених прикордонних територій, що потребувала вперше за багато років застосування військової авіації. Втрати індійської армії – близько 700 чоловік; серед бойовиків – більше 4000. Пакистанський уряд заперечував свою причетність до діяльності бойовиків, але двосторонні відносини суттєво погіршилися.

З цього часу періоди короткого примирення змінюються поновленням ворожнечі та провокаціями. З них найбільш відомою є напад терористів на індійський парламент 13 грудня 2001 року, після якого Індія звинуватила Пакистан в підтримці терористів.

Останнім часом спостерігаються покращення у відносинах між Пакистаном та Індією.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ganguly, Sumit; Paul Kapur (7 August 2012). India, Pakistan, and the Bomb: Debating Nuclear Stability in South Asia. Columbia University Press. с. 27–28. ISBN 978-0231143752. 
  2. ilyaros. Кашмир: вечная война Северо-Западной Индии. Военное обозрение. Процитовано 2017-02-08. 

Посилання[ред.ред. код]