Кашмір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Кашміру. Зеленим зазначені терени, зайняті Пакистаном. Темно-коричневим — під контролем Індії Джамму і Кашмір, білим — Аксай Чин, зайняті Китаєм

Кашмір (कश्मीर). Суперечна область на північному-заході півострова Індостан, історичне князівство у Гімалаях. Поділ Кашміру не фіксований офіційними угодами про кордони, а сам регіон є місцем напруги між Індією та Пакистаном.

Кашмір межує з Афганістаном на півночі, Синьцзян-Уйгурським і Тибетським автономними районами Китаю на сході, штатами Індії Хімачал-Прадеш і Пенджаб на півдні і Пакистаном на заході.

Сьогодні Кашмір поділений на індійський штат Джамму і Кашмір (разом з провінцією Ладакх) загальною площею 101 387 км² и населенням 10,1 млн осіб; напівавтономну пакистанську провінцію Азад Кашмір («вільний Кашмір») площею 85 846 км² і населенням 1,3 млн осіб; і терени під владою Китаю площею 37 555 км² і декількома тисячами мешканців. Загальна площа Кашміру становить 222 236 км².

Більшість населення Кашміру довгий час було мусульманським . За переписом 1901 року який проводила Велика Британія мусульмани становили 74,16 % населення, індуси 23,72 %, буддисти 1,21 %. Індуси мешкали головним чином в Джамму, де вони складали трохи менше 50 % населення. У Кашмірський долині, мусульмани становили 93,6 % населення і індуси 5,24 %. Це співвідношення збереглося понад 100 років. Згідно з переписом 1941 року мусульмани становили 93,6 % населення Кашмірської долини й індуси 4 %. У 2003 році, відсоток мусульман в Кашмірський долині був 95 %[4] індусів 4 %;в той же самий час, в Джамму, відсоток індусів був 66 % і мусульман 30 %.

Частина Кашміру з 1947 року окупована мусульманським Пакистаном.

Площа окупованої зони — 30445  км²

Населення — 1,5 млн мешканців

Міста — Гілгіт, Скарбу

Територія «Азад Кашмір» («Вільний Кашмір»; на заході провінції) має власні законодавчі збори, які засідають у Музаффарабаді, тоді як Гілгіт і Балтістан (на півночі) перебувають під прямим правлінням з Пакистану.

Географія[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Кашмір умовно поділений на декілька природних областей, кожна з яких характеризується своїми геологічними і кліматичними особливостями.

Крайній південний захід Кашміру займає невелику частину Пенджабської рівнини, де є бідні ґрунти, практично непридатні для землеробства.

На північному сході рівнину змінюють пасма Передгімалаїв (Сиваликський хребет) висотою до 600–700 м над рівнем моря, а далі Малі Гімалаї, представлені хребтом Пір-Панджал з найвищою точкою — горою Татакуті (4743 м).

Між Пір-Панджалом та Головним Гімалайським хребтом (найвища точка — гора Нункун, 7135 м) простягається Кашмірська долина — велика міжгірська улоговина довжиною близько 200 км, завширшки більш ніж 40 км і висотою днища біля 1600 м над рівнем моря. Вона є найбільш заселеною областю Кашміру. Долина багата озерами, найбільші з яких — Вулар і Дал. Там же є судноплавна ріка Джелам, на березі якої знаходиться Сринагар — столиця і найбільше місто індійського штату Джамму і Кашмір.

На сході від Великих Гімалаїв тягнеться нагір'я Ладакх — важкодоступна і малодосліджена область (також має назву Малий Тибет), прорізаний долиною верхнього Інду. Ладакх зв'язує Гімалаї з Каракорумом.

Каракорум — друга за висотою гірська система світу (середня висота біля 5500 м) — нараховує вісім вершин вище 7500 м. З них восьмитисячник Чогорі, відомий також як К-2 (8611 м), по висоті менший тільки за Еверест.

Географічні об'єкти: пік Нанга Парабат (висота — 8126 м) у західних Гімалаях; Карокорумський перевал, ріка Інд, льодовик Балторо.

Історія[ред.ред. код]

Кашмір довгий час був важливим центром індуїзму, а пізніше буддизму. Протягом багатьох століть князівство Кашмір було перехрестям караванних шляхів між Далеким Сходом, Середньою Азією, Близьким Сходом і Південною Азією.

У 1349 Шахах Мірзах став першим мусульманським керманичем Кашміру і розпочав династію Салатін, заснувавши Кашмірський султанат. Наступні п'ять сторіч Кашміром керували мусульманські керманичі, серед них Султан Сікандар (також відомий як Бутшикан, або «бунтар»), який керував з 1398 року, Заін-ул-Абідін з 1420 року, Мугалс Mughals, котрий керував до 1751 року, та Дерраніс Афганський, при владі з 1752 до 1820.[1]

У 1820 році сикхи під головуванням Ранжа Сінгх захопили Кашмір. У 1846 Гулаб Сінгх заснував династію Дограс яка під контролем Великої Британії керувала Кашміром до 1947 року.

Північ Кашміру була заселена переважно прибічниками ісламу, південь — індуїстами, а схід — буддистами. Мусульманське населення не раз бунтувало проти влади махарадж, але повстання кожен раз криваво придушувалося.

Кашмірська проблема — територіальний спір щодо приналежності території колишнього князівства Джамму і Кашмір між Республікою Індія та Ісламською Республікою Пакистан. Початок конфлікту з приводу Кашміру пов'язаний зі спровокованим Пакистаном вторгненням пуштунських племен з Північно Західної прикордонної провінції Пакистану і Смуги Племен на територію князівства. В умовах військового краху магараджа звернувся по допомогу до Індії. Як передумову надання такої допомоги індійський уряд висунув вимогу приєднання Кашміру до Індійського Союзу. З ініціативи колишнього віце короля Індії, лорда Маунтбеттена, у січні 1948 року питання Кашміру було передано Пакистаном на розгляд Ради Безпеки ООН. Під наглядом спостерігачів ООН було встановлено лінію припинення вогню, уточнену Угодою про лінію припинення вогню між Індією та Пакистаном у Джамму та Кашмірі, підписаною в Карачі 27 липня 1949 року. Ця угода закріпила позиції армій сторін і тим самим розподілила територію Кашміру на дві частини — індійську та пакистанську. Пакистан протягом 1950 1960 их років неодноразово висловлював протести щодо дій Індії в Кашмірі, апелюючи до положень резолюцій Ради Безпеки ООН і вимагаючи проведення плебісциту (у 1949 1964 роках питання Кашміру піднімалося в ООН 110 разів). Протягом 1970 1980 их років кашмірська проблема залишалася у центрі уваги політичних кіл та громадської думки Індії та Пакистану.

Індія послідовно відстоювала позицію, згідно з якою проблему було врегульовано Сімлською угодою, пакистанська сторона продовжувала наполягати на необхідності проведення плебісциту. Ситуація кардинально змінилася після початку наприкінці 1989 року масових антиіндійських виступів у Кашмірі. З 1989 по 1999 рік за офіційною статистикою з обох сторін конфлікту загинуло близько 60 тис. чоловік, поширеною є практика терористичних дій. Після початку глобальної боротьби з тероризмом та нападу на Індійський парламент 13 грудня 2001 року індійський уряд зайняв жорстку позицію щодо кашмірських повстанців і намагається вирішити проблему силовими методами.

Місця[ред.ред. код]

Вайшнодеві — храм, згадки про якого містяться ще в давніх Ведах. Розташований на висоті понад 1600 м над рівнем моря. Тут завжди багатолюдно: люди різного віку, від малого до старого, долають 13 км серпантинової дороги вгору і до храму і назад.

Місто Шрінгар — літня столиця Кашміру. Його візитівкою є будинки-кораблики (шікари), розташовані у три ряди на озері Даль. Пояснюють феномен таких будинків тим, що в часи британського правління місцеві закони штату Кашмір не дозволяли чужоземцям селитися на його землях. Європейці вирішили жити на воді. Тепер ці будинки-кораблики перетворилися на комфортабельні готелі. [1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Марічка Маслей : Перлина в колючому дроті// Український тиждень № 5 (13) від 1 лютого 2008 [1]