Казимир Альхимович
| Казимир Альхимович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Kazimierz Alchimowicz | ||||
 | ||||
| Автопортрет | ||||
| Народження |
20 грудня 1840 Дубрава | |||
| Смерть | 31 грудня 1916 (76 років) | |||
| Варшава | ||||
| Поховання | Повонзківський цвинтар | |||
| Країна |
Королівство Польське Російська імперія | |||
| Навчання | Мюнхенська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | романтизм | |||
| Вчитель | Русецький Канут | |||
| Брати, сестри | Hiacynt Alchimowiczd | |||
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 | |||
| Роботи в колекції | Національний музей у Кракові, Національний музей у Варшаві і Литовський художній музейd | |||
|
| ||||
 Казимир Альхимович у Вікісховищі | ||||
Казимир Альхимович (пол. Kazimierz Alchimowicz, біл. Казімір Альхімовіч; *20 грудня 1840, Дубрава, Лідського повіту, тепер Щучинський район — †31 грудня 1916, Варшава) — польський художник родом з Литви.
Біографія
Народився в шляхетській сім'ї. Казимир Альхимович — старший брат Гіацинта Альхимовича. Закінчив Відьнюську гімназію, де отримав також і початкову художню освіту. На художнє становлення Казимира Альхимовича великий вплив зробила творчість відомого вільнюського художника Канута Русецького. Разом з братом брав участь у повстанні 1863–1864 років за що був засланий на Урал.[1] Повернувся в 1869 році після амністії,[1] навчався в художній школі В. Герсана у Варшаві, у 1873–1875 роках продовжив навчання живопису в Академії мистецтв у Мюнхені.[1] В 1876–1877 роках мешкав у Франції, виставляє свої картини у паризьких салонах. З 1877 року живе переважно у Варшаві. Для творчості Казимира Альхимовича характерна переважно історична та міфологічна тематика.
Творчість
_in_1587.png)
Творчість Казимира Альхимовича пов'язана з мистецьким житям Польщі та Білорусі. Казимир Альхимович вважається одним з останніх художників романтизму. Він малював картини історичної та міфологічної тематики, пейзажі Литви та Татрів, релігійні картини, жанрові сценки. З 1880 року брав участь в європейських та всесвітніх виставках. Виставлявся у Варшаві, Мюнхені, Одесі, Кракові, Відні.
Створив картини на теми білоруської, польської та литовської історії: «Поховання Гедиміна», «Після битви», «Лідейка з дочкою на руїнах церкви Перуна», «Оборона Ольштина» (1883), «Смерть Глинського у В'язниці» (близько 1884). Його полотно «Поховання Гедиміна» (1888) двічі отримувало нагороди. В творах створених під впливом сибірського заслання звучить протест проти царського самодержавства: «Смерть у вигнані», «Поховання на Уралі» (близько 1890), «На етапі» (1884) та інші. У картинах на побутові теми зображена праця хлопців, їх важка доля: «Жнива» (1869), «Найм робітників» (1893), «Хата парубка», «У поті чола» та інші.[1]
Крім живопису Казимир Альхимович захоплювався розписом фарфору та фаянсу, а також роботою з деревиною. Велика кількість робот Казимира Альхимовича зберігається у Народному музеї в Варшаві. Казимир Альхимович відомий і як ілюстратор творів Ю. Славацького та Адама Міцкевича.
Примітки
Література
- Бібікава А. Зорка Казіміра Альхімовіча: (аб творчасці беларускага мастака) / Ала Бібікава // Милицейский вестник: еженедельная газета УВД Гродненского облисполкома. — 2006. — 26 окт. (№ 43). — С. 12.
- Загідуліна М. Духоўны свет Казіміра Альхімовіча / М. Загідуліна // Мастацтва. — 1998. — № 4. — C. 28-32.
- Календарыюм // «Czasopis» № 12/2005.
- Савук А. Жывапісец паганскай Літвы: (Казіміру Альхімовічу — 160 год з дня нараджэння) // Лідскі Летапісец № 12.