Мішель Буке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буке.
Мішель Буке
фр. Michel Bouquet
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Мішель Буке (2010 рік)
Ім'я при народженні фр. Michel François Pierre Bouquet[1]
Народився 6 листопада 1925 (98 років)
Париж, Франція Франція
Помер 13 квітня 2022(2022-04-13)[2][1][3] (96 років)
XVIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
Поховання Cimetière d'Étais-la-Sauvind[4]
Громадянство  Франція
Діяльність актор, педагог, кіноактор
Alma mater Вища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки діяльності з 1944
У шлюбі з Ariane Borgd і Juliette Carréd
IMDb nm0099677
Нагороди та премії
CMNS: Мішель Буке у Вікісховищі

Мішель Буке (Мішель Франсуа П'єр Буке) (фр. Michel François Pierre Bouquet, * 6 листопада 1925, Париж) — французький актор.

Біографія

Народився 6 листопада 1925 року в Парижі. Під час Окупації батько Мішеля був заарештований, і у віці 15-ти років йому довелося перервати навчання і заробляти собі на життя професіями, украй далекими від мистецтва. Проте вже в 1942 році він поступає в Паризьку Консерваторію на драматичне відділення і незабаром дебютує на сцені в «Калігулі». З тих пір він присвячує своє життя театру, розглядаючи зйомки в кіно перш за все як спосіб заробити.

Його життя в кінематографі легко ділиться на три періоди. Перші 20 років (1947—1967 рр.) кіно не сприймало Буке серйозно, і актор відповідав йому тим же. Черга епізодичних, прохідних ролей не принесла йому популярності. Лише «Невірна дружина» Клода Шаброля продемонструвала режисерам і глядачеві неординарність дарування актора, і за подальших 10 років він зіграв більш ніж у 30-ти картинах.

З віком Буке набрав «фактуру»; у ці роки він грає перш за все представників буржуазного середовища, по-своєму благородних і майже завжди старомодних людей, в шафі яких частенько збиралася неабияка колекція скелетів. Другий типовий образ — представник Закону, що не гнеться і скрупульозний, що своєю принциповістю доводить ідею Правосуддя до протилежності. Своєрідну двозначність і турбуючу загадковість актора краще всього удавалося використовувати тому ж Шабролю, найвідоміші фільми якого багато в чому зобов'язані своєю неповторною атмосферою саме таланту Буке. В кінці сімдесятих Буке вирішує попрощатися з кіно і повністю присвятити себе театру. Чималу роль в цьому рішенні зіграло і його призначення в 1977 році професором Національної Консерваторії Драматичного Мистецтва, де він прийняв кафедру в самого Жюльена Берто. Всі його останні кіноролі швидше випадкові, рідкісні, і тим самим дорогоцінні — кожна його поява стає подією і, як правило, відзначається преміями. Довгождана поява в «Котлетах» — лише виконання даної Бертрану Бліє обіцянки коли-небудь знятися в його фільмі (адже в п'єсах грав).

Фільмографія

  • 1947 — Месьє Венсан (MONSIEUR VINCENT), реж. Моріс Клош
  • 1947 — Кримінальний відділ (BRIGADE CRIMINELLE), реж. Жільбер Жиль
  • 1948 — Манон (MANON), реж. Анрі-Жорж Клузо
  • 1948 — Білі лапи (PATTES BLANCHES), реж. Жан Гремійон
  • 1951 — Два гроші за фіалки (DEUX SOUS DE VIOLETTES), реж. Жан Ануй
  • 1951 — Три жінки (TROIS FEMMES), реж. Андре Мішель
  • 1955 — Нельська башта (LA TOUR DE NESLE), реж. Абель Ганс
  • 1958 — Пастка (LE PIЕGE), реж. Шарль Брабан
  • 1960 — Катя (KATIA, The Magnificent Sinner), реж. Роберт Сьодмак
  • 1963 — Тигр душиться динамітом (LE TIGRE SE PARFUME A LA DYNAMITE), реж. Клод Шаброль
  • 1964 — Особливі прихильності (LES AMITIЕS PARTICULIЕRES), реж. Жан Деланнуа
  • 1967 — Лам'єль (LAMIEL), реж. Жан Орель
  • 1967 — Дорога в Коринф (LA ROUTE DE CORINTHE), реж. Клод Шаброль
  • 1967 — Новобрачна бувальщина в чорному (LA MARIЕE ЕTAIT EN NOIR), реж. Франсуа Трюффо
  • 1968 — Невірна жінка (LA FEMME INFIDЕLE), реж. Клод Шаброль
  • 1968 — Сирена Міссісіпі (LA SIRЕNE DU MISSISSIPPI), реж. Франсуа Трюффо
  • 1969 — Останній стрибок (LE DERNIER SAUT), реж. Едуар Лунц
  • 1969 — Борсаліно (BORSALINO), реж. Жак Дере
  • 1970 — Дозвіл (UN CONDЕ), реж. Ів Буассе
  • 1970 — Розлучення (LA RUPTURE), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Зворотній відлік (COMPTES A REBOURS), реж. Роже Піго
  • 1970 — До початку ночі (JUSTE AVANT LA NUIT), реж. Клод Шаброль
  • 1970 — Бродячий настрій (L'HUMEUR VAGABONDE), реж. Едуар Лунц
  • 1970 — Тато, кораблики (PAPA LES PETITS BATEAUX), реж. Неллі Каплан
  • 1970 — Поліна 1880 (PAULINA 1880), реж. Жан-Луї Берлучеллі
  • 1970 — Малпертіус (MALPERTUIS), реж. Гаррі К'юмел
  • 1972 — Замах (L'ATTENTAT), реж. Ів Буассе
  • 1972 — Три мільярди без ліфта (TROIS MILLIARDS SANS ASCENSEUR), реж. Роже Піго
  • 1972 — Святе сімейство (LA SAINTE FAMILLE), реж. П'єр Коральник
  • 1972 — Змій (LE SERPENT), реж. Анрі Верней
  • 1972 — Ангели (LES ANGES), реж. Жан Девіль
  • 1972 — Немає диму без вогню (IL N'Y A PAS DE FUMЕE SANS FEU), реж. Андре Кайатт
  • 1973 — Змова (LE COMPLOT), реж. Рене Генвіль
  • 1973 — Франція, акционерное общество (FRANCE SOCIЕTЕ ANONYME), реж. Ален Корно
  • 1973 — Знати забороняється (DЕFENSE DE SAVOIR), реж. Надін Трентіньян
  • 1973 — Великі відчуття ведуть до великої їжі (LES GRANDS SENTIMENTS FONT LES BONS GUEULETONS), реж. Мішель Берні
  • 1973 — Двоє в місті (DEUX HOMMES DANS LA VILLE), реж. Жозе Джованні
  • 1973 — Рука на відсікання (LA MAIN A COUPER), реж. Етьен Перье
  • 1974 — Динаміт приємно пити (LA DYNAMITE EST BONNE A BOIRE), реж. Гжегож Трембасевіч
  • 1974 — Підозрювані (LES SUSPECTS), реж. Мішель Він
  • 1975 — Томи (THOMAS), реж. Жан-Франсуа Діон
  • 1975 — Поцілунки в понеділок, реж. Мішель Одьяр
  • 1976 — По той бік страху (AU-DELA DE LA PEUR), реж. Янник Андрєї
  • 1977 — Венсан прив'язує осла поблизу (VINCENT MIT LANE DANS LE PrЕ), реж. Паоло Зукка
  • 1976 — Іграшка (LE JOUET), реж. Франсис Вебер
  • 1978 — На користь держави (LA RAISON DЕtat), реж. Андре Кайат
  • 1982 — Знедолені (LES MISЕRABLES), реж. Робер Оссейн
  • 1983 — Втеча вперед (LA FUITE EN AVANT), реж. Крістіан Зербіб
  • 1985 — Курча під оцтом (POULET AU VINAIGRE), реж. Клод Шаброль
  • 1991 — Тото-герой (TOTO LE HEROS), реж. Жако Ван Дормаль
  • 1991 — Всі ранки світу (TOUS LES MATINS DU MONDE), реж. Ален Корно
  • 1993 — Радість життя (LA JOIE DE VIVRE), реж. Пиці Гийо
  • 1995 — Еліза (ELISA), реж. Жан Бекер
  • 2001 — Як я убив батька (COMMENT JAI TUE MON PERE), реж. Анн Фонтен
  • 2003 — Котлети (LES CОTELETTES), реж. Бертран Бліє.
  • 2005 — Прогулянки по Марсовому полю (Promeneur du champ de Mars, Le)

Джерела


Актор Це незавершена стаття про актора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ а б в Fichier des personnes décédées
  2. ↑ Légende du théâtre et du cinéma français, Michel Bouquet est mort à l'âge de 96 ans
  3. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  4. ↑ http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3071
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Буке&oldid=8173619