Орден Почесного легіону
| Орден Почесного легіону | |
 |
 |
 |
|
 |
|
| Оригінальна назва | фр. Ordre national de la Légion d'honneur |
| Девіз | Честь і Батьківщина |
| Країна |  Франція |
| Тип | орден |
| Кому вручається | Військовим та цивільним |
| Підстави нагородження | Бездоганні та видатні цивільні заслуги або підтверджені виняткові військові дії. Для військових призначень: офіцерам: один подвиг або поранення на війні; унтер-офіцерам: військова медаль та три подвиги або три поранення на війні |
| Статус | |
| Нагородження | |
| Засновано: | 19 травня 1802 |
| Перше: | 14 липня 1804 |
О́рден Поче́сного легіо́ну (фр. Ordre national de la Légion d'honneur) — найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Легіон засновано 19 травня 1802. Декретом Наполеона Бонапарта від 14 липня 1804 «Про відзнаки членів Почесного Легіону» встановлено орден Легіону. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»). Його резиденція — Палац Почесного легіону на лівому березі Сени в Парижі.
Згідно з кодексом Почесного легіону і військової медалі ця почесна організація має статус і права юридичної особи. Приналежність до ордена є вищою відзнакою пошани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції.
Орден має три ступені і два достоїнства: ступінь Кавалер, ступінь Офіцер, ступінь Командор, достоїнство Великий Офіцер і найвище достоїнство — Великий Хрест.
Зміст
Історія заснування[ред. • ред. код]
Національний орден (організацію) засновано з наказу Першого Консула Франції Наполеона Бонапарта 19 травня 1802 за прикладом лицарських орденів. Оскільки після Французької революції усі нагороди королівства були скасовані, то вирішено започаткувати новий орден для нагороди як військових, так і цивільних громадян. Ідею нагороди запозичили від римського легіону, де всі члени мали певні звання — легіонер, офіцер, командир — і всі разом нагадували лицарський орден. Орден був поділений на 16 когорт — по регіонах країни. З керівників когорт складалася Велика рада ордену, на чолі якої стояв перший консул — Наполеон.
Кавалери ордену Почесного легіону, пов'язані з Україною[ред. • ред. код]
- Анна Білінська-Богданович
- Василь Вернадський (близько 1802)
- Іван Айвазовський
- Хведір Вовк
- Ярослав Окуневський
- Борис Хрещатицький
- Василь Порик
- Родіон Малиновський
- Ісса Плієв — учасник визволення Одеси 10 квітня 1944 року.
- Сергій Лифар
- Сергій Уточкін
- Віктор Садовничий
- Євген Кушнарьов
- Сергій Тігіпко
- Анатолій Зленко
- Мирослав Попович
- Дмитро Тьомкін
- Удом Євстафій Євстафійович (1818)[1]
- Юрій Федорин (2010) — механік літака полку «Нормандія-Німан»[2]
- Дімітріє Мармелюк - примар (голова) міста Чернівці у 1933-1938 році
- Віктор Янукович 2010 http://tsn.ua/ukrayina/sarkozi-zobov-yazav-francuzkiy-senat-vstavati-pered-yanukovichem.html
- Борис Ґудзяк (1.1.2015) — єпископ УГКЦ у Франції, Швейцарії і країнах Бенілюксу[3]
- Олександр Булатович
- Сальський Володимир Петрович — український військовий діяч. Полковник генштабу, згодом генерал-хорунжий Армії УНР
- Ян Генрик Розен — польський художник, відомий майстер сакрального живопису, працював, зокрема, у Львові.
- Грабар Петро Миколайович — вчений у галузі хімії, біохімії, імунології, імунохімії. Народився у Києві.
- Дьяков Іполит Миколайович — київський міський голова з 1906 до 1916 року,
- Леопольд Захер-Мазох — німецькомовний письменник, творчість якого пов'язана з Галичиною. Народився у Львові.
- Кричевський Микола Васильович — український художник, син художника Василя Кричевського.
- Окуневський Ярослав — український громадський і військовий діяч, військовий лікар, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту Австро-Угорської імперії. Народився в Буковині, помер в Галичині.
- Рєпін Ілля — видатний український художник.
- Садовни́чий Віктор Антонович — ректор Московського державного університету ім. Ломоносова, завідувач кафедри математичного аналізу механіко-математичного факультету МДУ, професор, віце-президент Російської академії наук, іноземний член Національної академії наук України. Народився в Краснопавлівці Харківської області.
- Хоменко Олександр Олександрович — віце-адмірал, голова демобілізаційної комісії Морського міністерства Української Держави.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Удом Є. Є. на сайті «Музеї Росії», інтернет-проект «1812 год» (рос.)
- ↑ Ветеран «Нормандии — Неман» Юрий Федорин: «Французы понятия не имели, что такое 30-градусные морозы» // Ирина Левченко, «Факты» (Запорожье), 05.12.2012 (рос.)
- ↑ Український єпископ став кавалером Ордену Почесного Легіону
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орден Почесного легіону |
|
||||||||||||||||||||||||||||
_Chevalier_ribbon.svg){kind=small}
_Chevalier_ribbon.svg){kind=small}
