Орден Почесного легіону
| Орден Почесного легіону фр. Ordre national de la Légion d'honneur | ||||
| ||||
 | ||||
| II ступінь | ||||
 | ||||
| III ступінь | ||||
 | ||||
| Девіз | Честь і Батьківщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна |
 Франція | |||
| Тип | орден | |||
| Вручається: | Військовим та цивільним | |||
|
Підстава: Бездоганні та видатні цивільні заслуги або підтверджені виняткові військові дії. Для військових призначень: офіцерам: один подвиг або поранення на війні; унтер-офіцерам: військова медаль та три подвиги або три поранення на війні | ||||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 19 травня 1802 | |||
| Перше: | 14 липня 1804 | |||
| Нагороджені: | ||||
| d (1) | ||||
| Черговість | ||||
| Сайт | legiondhonneur.fr | |||
 Орден Почесного легіону у Вікісховищі | ||||
О́рден Поче́сного легіо́ну (фр. Ordre national de la Légion d'honneur) — найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Легіон засновано 19 травня 1802. Декретом Наполеона Бонапарта від 14 липня 1804 «Про відзнаки членів Почесного Легіону» встановлено орден Легіону. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»). Його резиденція — Палац Почесного легіону на лівому березі Сени в Парижі.
Згідно з кодексом Почесного легіону і військової медалі ця почесна організація має статус і права юридичної особи. Приналежність до ордена є вищою відзнакою пошани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції.
Орден має три ступені і два достоїнства: ступінь Кавалер, ступінь Офіцер, ступінь Командор, достоїнство Великий Офіцер і найвище достоїнство — Великий Хрест.
Історія заснування[ред. | ред. код]
Національний орден (організацію) засновано з наказу Першого Консула Франції Наполеона Бонапарта 19 травня 1802 за прикладом лицарських орденів. Оскільки після Французької революції усі нагороди королівства були скасовані, то вирішено започаткувати новий орден для нагороди як військових, так і цивільних громадян. Ідею нагороди запозичили від римського легіону, де всі члени мали певні звання — легіонер, офіцер, командир — і всі разом нагадували лицарський орден. Орден був поділений на 16 когорт — по регіонах країни. З керівників когорт складалася Велика рада ордену, на чолі якої стояв перший консул — Наполеон.
Кавалери ордену Почесного легіону, пов'язані з Україною[ред. | ред. код]
- Айвазовський Іван Костянтинович
- Білак Орест
- Анна Білінська-Богданович
- Олександр Булатович
- Чарльз Венчестер Дю-Буше — американський консул в Одесі
- Вернадський Василь Іванович (близько 1802)
- Вовк Федір Кіндратович
- Грабар Петро Миколайович — вчений у галузі хімії, біохімії, імунології, імунохімії. Народився у Києві.
- Ґудзяк Борис (1.1.2015) — єпископ УГКЦ у Франції, Швейцарії і країнах Бенілюксу[1]
- Дьяков Іполит Миколайович — київський міський голова з 1906 до 1916 року.
- Леопольд фон Захер-Мазох — німецькомовний письменник, творчість якого пов'язана з Галичиною. Народився у Львові.
- Зленко Анатолій Максимович — український дипломат, перший Міністр закордонних справ України (1990—1994, 2000—2003).
- Костенко Ліна Василівна — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця[2].
- Кричевський Микола Васильович — український художник, син художника Василя Кричевського.
- Кушнарьов Євген Петрович
- Сергій Лифар
- Малиновський Родіон Якович — учасник боїв за Одесу 10 квітня 1944 року
- Дімітріє Мармелюк — примар (голова) міста Чернівці у 1933—1938 році
- Окуневський Ярослав — український громадський і військовий діяч, військовий лікар, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту Австро-Угорської імперії. Народився в Буковині, помер в Галичині.
- Плієв Ісса Олександрович — учасник боїв за Одесу 10 квітня 1944 року.
- Попович Мирослав Володимирович
- Порик Василь Васильович
- Рєпін Ілля Юхимович — видатний український художник.
- Зеленський Володимир Олександрович — шостий Президент України.
- Ян Генрик Розен — польський художник, відомий майстер сакрального живопису, працював, зокрема, у Львові.
- Садовничий Віктор Антонович
- Сальський Володимир Петрович — український військовий діяч. Полковник генштабу, згодом генерал-хорунжий Армії УНР
- Тігіпко Сергій Леонідович
- Тьомкін Дмитро Зиновійович
- Удом Євстафій Євстафійович (1818)[3]
- Сергій Ісайович Уточкін
- Федорин Юрій Пилипович (2010) — механік літака полку «Нормандія-Німан»[4]
- Хоменко Олександр Олександрович — віцеадмірал, голова демобілізаційної комісії Морського міністерства Української Держави.
- Хрещатицький Борис Ростиславович
- Готьє Капюсон (1981) — французький віолончеліст.
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Український єпископ став кавалером Ордену Почесного Легіону
- ↑ Ліна Костенко отримала від Франції орден Почесного легіону – Кличко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 16 липня 2022.
- ↑ Удом Є. Є. на сайті «Музеї Росії», інтернет-проект «1812 год» (рос.)
- ↑ Ветеран «Нормандии — Неман» Юрий Федорин: «Французы понятия не имели, что такое 30-градусные морозы» // Ирина Левченко, «Факты» (Запорожье), 05.12.2012 (рос.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орден Почесного легіону |
| ||||||||||||||||||||||||||||
_Chevalier_ribbon.svg){kind=small}
_Chevalier_ribbon.svg){kind=small}
|
