Фарамонд
| Фарамонд Pharamond | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Маркомір | |
| Наступник: | Хлодіон | |
| Смерть: | близько 600-610 рр. | |
| Рід: | Меровінги | |
| Батько: | по легенді - Маркомір | |
| Шлюб: | по легенді - Арготта Тюрінгська | |
| Діти: | Хлодіон | |
Фарамонд або Фарамод, Фарамон (фр.Pharamond)—міфічний предок Меровінгів. Згідно з «Книгою історії Франків» (Liber Historiae Francorum), він був сином Маркоміра і батьком Хлодіона. Тому довгий час його вважали першим королем з династії Меровінгів. Фарамонд був скоріше особистістю легендарною, ніж реальною. Він був вождем частини племені франків, які близько 420 року перенаправились на лівий берег Рейну. Проте, історичний персонаж по імені Фарамонд все-таки існував. Він народився близько 550 року недалеко від Парижу і був паризьким священником, братом єпископа Рагнемонда (Ragnemond) Паризького (єписком з 576 по 591 рік). Єпископ Рагнемонд хотів, щоб його брат успадковав його престол. Але в 591 році, після смерті єпископа, Фарамонд дозволив захопити єпископський престол багатому сирійському торговцю на ім'я Євсевій. Помер Фарамонд близько 600-610 рр.
Джерела
- В 592 році Григорій Турский в своїй «Історії Франків» (Historia Francorum) перший раз згадує історичного Фарамонда. Ось цей уривок:
«Помер також єпископ міста Парижа Рагнемонд. І коли його брат, пресвітер Фарамонд, добивався єпископського сану, якийсь торговець Євсевій, родом сирієць, піднісши безліч дарів, був посаджений на це місце». (Книга 10, розділ 26).
Події розгорталися в 591 році.
- В 727 році Фарамонд згадується в « Книзі історії франків». Автор цієї праці, монах з абатства Сен-Дені, під впливом майордома Карла Мартелла писав таким чином, щоб у першу чергу нашкодити репутації династії Меровінгів . І саме він, таким чином, дав початок міфу про Фарамонда як про засновника королівської династії. Ось цей уривок:
«Вони покинули Сікамбрію, прибули до лежачих на найвіддаленіших [місцях по] Рейну містах Німеччини і зі своїми ватажками Маркоміром, сином Пріама, і Сунно, сином Антенора, оселилися там, тут жили вони довгі роки. Після смерті Сунно прийшли вони до висновку, наслідуючи приклад інших народів, вибрати собі короля. І Фараміра порадив їм це, і, таким чином, вони вибрали його сина, Фарамунда, своїм королем з кучерявим волоссям. <...> Після смерті короля Фарамунда обрали вони королем з кучерявим волоссям його сина Хлодіона в державі його батька». (Книга 1, розділ 4-5).
Після подій трьохсотрічної давності, це перше джерело, який називає Фарамонда королем франків. Довгий час «Книга історії франків» вважалася основним орієнтиром з історії того періоду, але сьогодні історики ставляться до даного джерела з великою недовірою.
- В 1461 році ми знаходимо згадку про Фарамонда в «Великих французьких хроніках» (Les Grandes Chroniques de France). Автор цього твору прийшов до висновку, що предками французьких королів були троянці. Він написав, що Фарамонд, перший король франків, був нащадком царя Пріама і його дружини Гекуби. Але це вже, безсумнівно, переказ легенди, а не реальних історичних фактів. Це міфічне походження від мешканців Трої - всього лише бажання хроністів знайти або навіть створити зв'язок між германцями-завойовниками, яких називали варварами, і освіченим античним світом.
Романи
- В 1661 році французький романіст Готьє Калпренед присвятив йому свій роман «Фарамонд».
- В 1809 році письменник Франсуа-Рене де Шатобріан згадує Фарамонда в своїй епопеї «Мученики».
- В 1999 році письменник Юрій Олександрович Нікітін використовував події з життя перших Меровінгів в романі «Фарамонд».