Роман про Ренара
| «Роман про Ренара» | ||||
|---|---|---|---|---|
| "Roman de Renard" | ||||
 | ||||
| Жанр | епос | |||
| Автор | середньовічний епос | |||
| Мова | Давньофранцузька мова | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Роман про Ренара ( [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)"Roman de Renard") – анімалістичний французький епос про хитрого лиса Ренара, в якому алегоричній формі розкривались актуальні проблеми суспільного життя.
Історія циклу
Цикл став відомий під назвою «Роман про Ренара». Єдність твору визначається задумом створити у циклі оповідань картину звичаїв і законів феодального суспільства. До сприйняття алегоричної оповіді читача готує своєрідне попередження, що у творі йдеться про нові порядки, характерні для життя середньовічного міста. Герої й конфлікти нового епосу не схожі на те, що було представлено у картинах античного світу й описано у рицарських романах. Як давно минулі згадуються події, пов'язані з іменами Париса з міфів та «Іліади», Трістана з рицарського роману. У жартівливому тоні автор обіцяє розповісти про війну,яку ведуть Ренар і Вовк. У кожному оповіданні йдеться про нові пригоди й витівки героя.[1]
Сюжет роману
Стосунки між звірами у «Романі про Ренара» побудовані за зразком ієрархії станів у тогочасних європейських державах із тією ж системою соціальних відносин. Це створює можливість в алегоричній формі відтворити типові явища сучасного авторам суспільства. Правитель держави тварин — лев Нобль (Благородний) — оточений своїми васалами — зграєю хижаків, серед яких виділяються похмурий вовк Ізегрім із його ненаситною вовчихою, ненажера Ведмідь, лукавий кіт Тьєбо, тупий і боягузливий баран Белін, віслюк Бернар. Лис Ренар — уособлення свавілля, підступності, насильства. Витівки Ренара, безкарність його зухвалих учинків — свідчення того, що у суспільстві. панує право дужчого й нахабнішого. Ренар не боїться лева, знущається з чиновних і нечиновних звірів, але боїться простого селянина, бо він розумніший, здатний захистити себе. Авторитет його суддівських рішень визнають й інші звірі. У творі досить відчутно виявляються традиції народних казок про тварин.[2]
Наступник Ренара-лис Микита
«Роман про Ренара» здобув загальноєвропейську популярність. Переробки творів про Лиса відомі у багатьох європейських літературах Середньовіччя. Мотиви цього сюжету розробляв І. Франко у творі «Лис Микита». У статті «Хто такий «Лис Микита» і звідки родом?» Франко зробив короткий огляд виникнення й поширення мотивів про хитрого лиса у світовій літературі, починаючи з часів, коли «в старім Вавілоні оповідання про звірів дуже подібні до наших байок... списувано на глиняних табличках», і до того часу, коли, воюючи «за святий хрест», християни спілкувалися з різними народами, «попереймали від них велику силу оповідань та байок... списували їх, перероблювали, сплітали до купи зі своїми власними, і так повстала в Європі величезна сила гарних повістей та поем, що довгі роки були духовним кормом наших прадідів і ще й досі не перестали нам подобатися. От тоді-то була зложена й наша повість про «[[Лис Микита|Лиса Микиту». Розкриваючи свої принципи переробки художнього твору іноземної літератури, розуміння того, як зробити його надбанням іншої національної культури, І. Франко визначив завдання, які стали головними вимогами з сучасній теорії художнього перекладу:
|
«Я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити ЇЇ нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу. Я, так сказати, на чужий, позичений рисунок накладав наші кольори».[3] | 
|
Про те, як блискуче реалізовано поставлене митцем завдання, свідчать фрагменти його твору, в яких у віршованій формі змальовано ті ж ситуації, що складають українську народну казку, зокрема, про те, як І Лис вчив Вовка рибу ловити. У Пісні першій оповідається про те, як Лис побачив «хлопа», що їхав із рибою на торг:
Відома за казкою ситуація, коли Вовк ловив рибу в ополонці, у Франка відбувається з вовчицею. У Пісні одинадцятій твору «Лис Микита» розповідається, як Лис переконав Вовчицю, що, послухавши його, вона наловить багато риби. Він таким «щирим чинився», Що повірила вона:
|