Розбрат
"Розбрат" (фр. "Le Différend" , 1986) - праця Ж.-Ф. Ліотара , яку він називає своєю головною книгою. Автор праці показує , яким чином можна уникнути придушення однієї парадигми іншою при владарюванні гетерогенності форм мислення та життя. Аналізуючи різноманітні мовні ігри , французький філософ уводить поняття "режим речення" , розуміючи під цим набір правил , згідно з яким одержують смисл речення тієї чи іншої функціональної орієнтації (палітра функцій досить різноманітна - від функії розмірковувати до функції приписувати , при цьому кожне речення визначається своєю функцією і не може бути переведений в інший функціональний режим). З "режимомо речення" пов'язаний "жанр дискурсу" - це як раз я є сукупність правил , завдяки яким такі "такі , що не перекладаються одне в одне" речення різного функціонального режиму можна узгодити одне з одним , щоб мати можливість досягнення визначеної мети (оцінити , виправдати , контролювати). Речення , які представляють різні функціональні режими , не можна перевести одне в одне , проте з них можна побудувати ланцюжок , якщо це припустимо жанром дискурсу , до якого вони належать.
Речення - унікальна подія , зв'язок якої з певним положенням справ віжбувається через "функціональний режим" , вони є ефектами поверхні , відділеними одне від одного за допомогою "ніщо" ; тому , коли відбувається забуття "ніщо" , виникає можливість поєднання речень у межах конкретного "жанру дискурсу" , одне речення набуває статусу "попереднього" , а інше - "наступного". Кожне речення оточене розривами "ніщо" , які маскуються системами пов'язаних одне з одним випадкових речень різних функціональних режимів , смисл яких розкривається завдяки наявності подій.
Коли речення певного режиму вимовлене (або в термінах Ліотара - "трапляється") , воно перетворюється на подію , яка викливає необхідність вибору продовження. Саме тут виникає конфлікт між режимами речень , оскільки обираючи один із режимів обов'язково відбувається "обмеження в правах" нереалізованих можливостей наступної побудови ланцюжка речень. Для вирішення конфлікту режимів , що виникає в межах одного жанру , використовується судова процедура - "тяжба" фр. litige. Між реченнями різних жанрів виникає "розбрат" фр. differend , що характеризується принциповою нерозв'язністю , тому що не існує єдиного метаправила для ріних жанрів дискурсу. Щоб уникнути подібної ситуації , Ліотар пропонує не допускати можливості абсолютного розриву між жанрами дискурсу , а також боротися проти спроб одного жанру перетворитися у домінуючий та підкорити собі усі інші.
У концепції Ліотара мова веде своєрідну "онтологічну гру" , бо речення пов'язане з подією , відбувається , воно є репрезентацією Всесвіту. Але , вже , відбувшись , речення забувається , щоб бути витісненим із ріки часу іншим реченням , яке репрезентуючи його , й свою чегу забуває себе. Буття , щоб бути наявним , повинно бути представлено , репрезентовано , те , що не представлене , не є існуючим. З цієї причини постмодерна філософія уявляється Ліотаром як філософія відмінності , розриву , розбрату , "распри".
Література
- Історія філософії. Словник / За заг. ред. В. І. Ярошовця. - К.: Знання України , 2006. - 1200 с.
Посилання
- Жан-Франсуа Лиотар(1979) Состояние постмодерна. Перевод с французского Н. А. Шматко «Институт экспериментальной социологии», Москва: Издательство «АЛЕТЕЙЯ», Санкт-Петербург 1998 ББК 87.4 Л 60 http://lib.ru/CULTURE/LIOTAR/liotar.txt
- Жан-Луи Деот. О различие медлу разногласием и распрей (Рансьер - Лиотар) http://www.jkhora.narod.ru/2008-4-02.pdf
- Жан-Франсуа Лиотар. Anima minima // Кабинет «З» (под ред. В. Мазина). — 2004. — С. 62-97.
- Le Différend, Minuit, Paris, 1983.