Марджорі Бултон
Марджорі Бултон (англ. Marjorie Boulton; 7 травня 1924, Теддингтон) — есперантський поет, прозаїк і драматург, есперантолог; одна з найбільш відомих представниць «англійської школи» в есперантській поезії[1]. Член Академії есперанто (1967)[2]. Президент тематичної есперантської організації Kat-amikaro[3] та есперанто-клубу ODES в Оксфорді[4].
Біографія
Народилася 7 травня 1924 року, англійка. Навчалася в Оксфордському університеті; має докторський ступінь з літературознавства[5]. За фахом — викладач англійської мови та літератури. З 1949 року — есперантист. Автор понад 20 книг на есперанто і англійською мовою[6].
У 1998 році удостоєна Аленської премії за внесок в есперанто-культуру[eo][7].
Літературна діяльність
Перу М. Бултон належать кілька збірників віршів і поем, збірник театральних п'єс «Жінка біля кордону»[8] та ряд прозових творів. М'який гумор, чітка гуманістична спрямованість віршованих мініатюр і поем поетеси висувають її в ряд найбільш талановитих есперантистських поетів[9].
За публікацією віршів М. Бултон в эсперантській періодиці послідувала її дебютна поетична збірка «Контральто»[10], видана у 1955 р. При написанні творів, що увійшли в збірку, поетеса надихалася багатим досвідом викладача і мандрівника (вона брала участь, зокрема, у роботі багатьох есперантистських конгресів)[11][12].
Від збірки до збірки тематика поетичних творів М. Бултон стає все більш різноманітною. Якщо в її збірці «Частинки»[13], були переважно відображені проблеми XX століття проблеми, що тривожили людину, то збірка «Сто веселих пісень»[14] складається з віршованих мініатюр, відображають світлі сторони життя і відрізняються тонким гумором[11].
Улюблений віршований розмір поетеси — п'ятистопний ямб. У своїх поетичних творах вона активно користується диссонансними римами, нанизуючи їх цілими нитками: lumo — amo — komprenemo, mondo — grundo — legendo і т. д.[15]
В книгу «Жінка біля кордону»[8] увійшли одноактні п'єси різноманітного змісту — ліричні й трагічні, дидактичні та фантастичні. Успіхом користувалася драма М. Бултон «Бути чи не бути» (есп. Esti aŭ ne esti), що оповідає про страхітливі наслідки війни з застосуванням ядерної зброї і поставлена Угорським есперанто-театром[11].
В 1960 г. М. Бултон опубліковала англійською мовою «Біографію Заменгофа», де були представлені і до того часу невідомі документи про життя основоположника есперанто. у 1962 р. ця книга вийшла[16] в перекладі на есперанто[11]; історики есперанто-руху відносять її до числа кращих з існуючих біографій Л.Л. Заменгофа[17].
Найважливіші твори
- Boulton M. Kontralte. — La Laguna: Stafeto, 1955.
- Boulton M. Cent ĝojkantoj. — Chorleywood, 1957.
- Boulton M. Eroj. — La Laguna: Stafeto, 1959.
- Boulton M. Virino ĉe la landlimo. — Kopenhago, 1959.
- Boulton M. Zamenhof, aŭtoro de Esperanto. — La Laguna: Stafeto, 1962.
- Boulton M. Dekdu piedetoj. — Eastbourne, 1964.
- Boulton M. Okuloj. — La Laguna: Stafeto, 1967.
- Boulton M. Ne nur leteroj de plum-amikoj. — Tyreso: Inko, 2000.
Примечания
- ↑ Токарев, 1991, с. 159.
- ↑ Akademio de Esperanto. Membraro. // TTT-ejo de l'Akademio de Esperanto. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ Starto, 1996, n-ro 5 (172). // TTT-ejo de Ĉeĥa Esperanto-Asocio. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ http://www.exeter.ox.ac.uk/sites/exeter/files/documents/register-10.pdf
- ↑ Marjorie Boulton.
- ↑ Королевич, 1989, с. 171.
- ↑ Marjorie Boulton. // TTT-ejo de la reta enciklopedio Eo.encyclopedia.pink. Процитовано 26 лютого 2016.
- ↑ а б Boulton M. Virino ĉe la landlimo, 1959.
- ↑ Токарев, 1991, с. 159—160.
- ↑ Boulton M. Kontralte, 1955.
- ↑ а б в г Королевич, 1989, с. 172.
- ↑ Marjorie Boulton на Конгрессе в Тампере, 1995
- ↑ Boulton M. Eroj, 1959.
- ↑ Boulton M. Cent ĝojkantoj, 1957.
- ↑ Токарев, 1991, с. 160—161.
- ↑ Boulton M. Zamenhof, aŭtoro de Esperanto, 1962.
- ↑ Токарев, 1991, с. 160.
Література
- Королевич А.И. Книга об эсперанто. — К.: Наукова думка, 1989. — 256 с. — ISBN 5-12-000985-9.
- Токарев Б.В. Об эсперантской поэзии // Проблемы международного вспомогательного языка. — М.: Наука, 1991. — 263 с. — ISBN 5-02-016810-6. — С. 143—161.