Стабільність хімічної частинки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стабільність хімічної частинки (рос. стабильность химической частицы, англ. stability (of chemical species)) — виражає термодинамічну властивість хімічної частинки, що кількісно вимірюється відносною молярною стандартною енергією Гіббса. Хімічна частинка А стабільніша за ізомер В (для реакції А → В), якщо ΔG0 > 0. Якщо для двох реакцій

P → X + Y (ΔG10)

Q → X + Z (ΔG20)

ΔG10 > ΔG20,

то реактант P є стабільнішим відносно продукту Y, ніж реактант Q відносно продукту Z. У всіх випадках при використанні терміна необхідно співвідноситися з певним стандартним реактантом. Не можна використовувати термін у випадку, коли йдеться про реактивність частинок, оскільки, залежно від хімічної структури реагентів, вони можуть не збігатися.

Література[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Примітки[ред. | ред. код]