Стабілізатор струму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стабілізатор струму — електронний пристрій, який автоматично підтримує задану силу електричного струму при зміні навантаження електричного кола.

Для стабілізації струму використовують електронні підсилювачі, охоплені від'ємним зворотним зв'язком по струму[1] , зібрані на транзисторах або у вигляді закінчених інтегральних схем[2].

В недалекому минулому для стабілізації струму використовували баретери.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. СТРУМУ СТАБІЛІЗАТОР // Великий енциклопедичний політехнічний словник
  2. Електронний аналог бареттера