Станція юних техніків
Станція юних техніків (СЮТ), будинок юних техніків — позашкільні установи в СРСР (і в УРСР), організаційні та методичні центри позашкільної роботи учнів у галузі техніки.
Станції юних техніків мали на меті разом зі школою прищеплювати молоді інтерес до науки й техніки, розвивати технічне мислення та конструкторські здібності. Станції діяли в системі Міністерства освіти союзних республік і підпорядковувалися органам народної освіти, Республіканській раді піонерської організації та комітетам комсомолу.
Першу станцію юних техніків створено 1926 року в Москві, а в УРСР — 1927 року в Києві. Кількість станцій юних техніків в УРСР наприкінці 1971 року становила 164 (у 1963 році — 74).
У 1990-х роках значна частина обласних, міських і районних станцій юних техніків, перейшовши до комунальної власності місцевих рад, змінила назви на обласні, міські або районні центри науково-технічної творчості учнівської молоді (ЦНТТУМ). Республіканську станцію юних техніків у місті Києві тоді перейменували на Український державний центр позашкільної освіти[1].
Відповідно наведене визначення станції юних техніків належить також до термінів:
- будинок науково-технічної творчості учнівської молоді,
- клуб науково-технічної творчості учнівської молоді,
- центр науково-технічної творчості учнівської молоді,
Станції юних техніків і центри науково-технічної творчості діють згідно зі спільним для них «Положенням про центр, будинок, клуб науково-технічної творчості учнівської молоді, станцію юних техніків», затвердженим наказом МОН України від 16 квітня 2003 року № 238[2].
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.