Стеричний ефект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
три(t-бутило)амін — приклад частинки, яка неактивна з огляду на стеричний ефект.

Cтеричний ефект (рос. стерический эффект, англ. steric effect) — вплив на фiзичнi та хімiчнi властивостi (структуру, константи рiвноваги й швидкостi) сполук введення замiсникiв з рiзними стеричними характеристиками. Полягає у збiльшенні (або зменшенні) константи швидкостi (чи константи рiвноваги) в порiвняннi з модельною сполукою, що виникає в результатi впливу розмiру замiсника на рiзницю енергiй вихiдного й перехiдного чи вихiдного та кiнцевого станiв.

Iнколи розрізняють стеричні ефекти в залежності від того, чим вони викликані: вандерваальсiвським вiдштовхуванням (екрануючою дiєю замiсника), напруженістю валентних кутів, пов'язаною з вiдхиленнями валентних кутiв вiд звичайних значень, скороченням чи видовжуванням зв'язків. У кореляційному аналізі запропоновано кілька шкал стеричних параметрів: А-значення, ES Тафта, v Чартона.

Первинний стеричний ефект[ред. | ред. код]

Первинний стеричний ефект — прямий результат впливу геометричних розмірів замісника (R) біля реакційного центра Х на реактивність сполуки. Визначається різницею реактивності сполуки з цим замiсником RX та еталонної сполуки R'X.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0