Стерлітамацька ТЕЦ
| 53°39′59″ пн. ш. 55°57′42″ сх. д. / 53.66656130002777303° пн. ш. 55.96187710002777749° сх. д.Координати: 53°39′59″ пн. ш. 55°57′42″ сх. д. / 53.66656130002777303° пн. ш. 55.96187710002777749° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Стерлітамак | |||
| Введення в експлуатацію | 1957 – 1969 | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Котельні агрегати | 2 парові Е-250/100ГМ (котли 1 та 2, виведені з експлуатації), 6 парових Е-420/140ГМ (котли 4 – 6, 8 – 10), 1 паровий Е-420/140ГМ (котел 7, виведений з експлуатації) 2 водогрійні ПТВМ-100 (водогрійні котли 2 та 3) | |||
| Турбіни | всі парові, 3 Уральський турбінний завод ПТ-25-90 / ПТ-30-90 (турбіни 1 – 3, до / після модернізації, виведені з експлуатації), 2 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіни 4 та 5), 2 Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 (турбіни 6 та 10), 2 Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 (турбіни 7 та 8, виведені з експлуатації), 1 Уральський турбінний завод Т-100-130 (турбіна 9) | |||
| Електрогенератори | 1 ТВ-2-30-2 (генератор 1), 1 ТВС-30 (генератор 3) | |||
| Встановлена електрична потужність |
495 (1969), 511 (1983), 320 (середина 2010-х) | |||
| Материнська компанія | «Интер РАО» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Стерлітамацька ТЕЦ | ||||
 | ||||
Стерлітамацька ТЕЦ — теплова електростанція у Башкортостані.
З 1957 по 1969 роки на майданчику станції ввели в дію десять парових турбін:
- три виробництва Уральського турбінного заводу типу ПТ-25-90 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1 — 3);
- дві від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (номери 4 та 5);
- чотири від Ленінградського металічного заводу типу Р-50-130/13 потужністю по 50 МВт (номери 6 — 8, 10);
- одну Уральського турбінного заводу типу Т-100-130 потужністю 100 МВт.
Надалі турбіни № 1, № 2 та № 3 були доведені до рівня ПТ-30-90, так що в 1983-му загальна потужність станції сягнула 511 МВт.
Роботу турбін забезпечували численні парові котли, зокрема, відомо про два котли типу Е-250/100ГМ продуктивністю по 250 тонн пари на годину (станційні номери 1 та 2) і сім котлів типу Е-420/140ГМ (номери 4 — 10).
Для збільшення теплової потужності ТЕЦ доповнили водогрійним обладнанням, зокрема, в 1964 та 1966 роках стали до ладу водогрійні котли № 2 та № 3 типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.
Станом на середину 2010-х були виведені з експлуатації турбіни № 2 (відомо, що підготовка до списання припала на 2009 рік), № 1 та № 3 (перша половина 2010-х), № 7, № 8. Таким чином, загальна потужність ТЕЦ зменшилась до 320 МВт. До того ж часу вивели з експлуатації парові котли № 1, № 2, № 7.
ТЕЦ використовує природний газ, який може подаватись в район Стерлітамаку по газопроводах Шкапово — Ішимбай та Картали — Стерлітамак.
Для видачі продуктів згоряння спорудили чотири димарі висотою 120 та 150 метрів.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ.[1][2][3][4][5][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СТЕРЛИТАМАКСКАЯ ТЭЦ. bashenc.online. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Запрос предложений. u7a.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ rosteplo.
- ↑ На уфимских ТЭЦ-1 и ТЭЦ-2 идет обновление производственных мощностей. www.bashinform.ru (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ prilojenie_n_7 (PDF).
- ↑ Характеристика работы Ново-Стерлитамакской ТЭЦ отчет по практике. otherreferats.allbest.ru. Процитовано 28 березня 2024.