Ступенювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ступенюва́ння — творення окремих форм чи словосполучень в якісних прикметників і прислівників, що виражають різні ступені прояви ознаки (якості), притаманої визначуваному ними предмету. Ці форми зовуть «ступенями порівняння».

В українській мові[ред.ред. код]

Українська мова розрізняє три ступені порівняння: звичайний (нульовий), вищий і найвищий.

  1. Звичайний ступінь показує ознаку предмета (червоний, швидко);
  2. Вищий ступінь показує інтенсивнішу появу даної прикмети, відносне її збільшення (червоніший, швидше);
  3. Найвищий ступінь показує її найінтенсивнішу прояву, наявність її серед трьох і більше предметів у найвищій мірі (найсильніший, найшвидше).

Безвідносну інтенсивність високого й найвищого ступеня прикмети висловлюють форми елятиву (дуже червоний, червоний-червоний, червонісінький). Окремі форми вищого ступеня, втрачаючи своє первісне значення вищої міри ознаки, можуть набирати значення звичайного ступеня. Наприклад, «перший» — від дав.-рус. *первший («більш перший», «первіший»), зах.-укр. розмовне «більший» («дуже великий»). Крім ступенювання суфіксами «-іший», «-ший» (ясн-іший, швид-шйй і префікса «най-» (най-ясн-іший, най-швид-ший) зрідка трапляється суплетивне ступенювання (великий — більший, малий — менший, добрий — кращий, ліпший, злий — гірший) та аналітичне ступенювання (більш поширений, найбільш поширений). Існують і діалектні форми ступенювання, що відрізнюються від літературних: найвеликий («найбільший»), май більший («більший»).

Література[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.