Сургутська ТЕС-2
| Розташування |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1985 – 1988 (блоки 1 – 6), 2011 (парогазові блоки) | |||
| Модернізація | 2022 (модернізація блоку 1) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Чорна | |||
| Енергоблоки | 1х830 + 5х810 (блоки 1 – 6), 1х397 + 1х410 (парогазові блоки) | |||
| Котельні агрегати | 1 паровий Таганрозький котельний завод ТГМП-204ХЛ (у кожному з блоків 1 – 6), 1 котел-утилізатор CMI (у кожному з двох парогазових блоків) | |||
| Турбіни | 1 парова Ленінградський металічний завод К-800-240-5 (у кожному з блоків 1 – 6), 1 газова General Electric PG9351FA + 1 парова General Electric D10 (у кожному з двох парогазових блоків) | |||
| Електрогенератори | 1 Електросила ТВВ-800-ЕУЗ (у кожному з блоків 1 – 6), 1 General Electric 390Н у кожному з двох парогазових блоків) | |||
| Встановлена електрична потужність |
5687 | |||
| Встановлена теплова потужність |
948 Гкал/год | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год |
39967 (2012) | |||
| Материнська компанія | Uniper | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
 | Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Сургутська ГРЕС-2, але, можливо, це варто додатково обговорити. |
Координати: 61°16′44″ пн. ш. 73°30′49″ сх. д. / 61.27889° пн. ш. 73.51361° сх. д.
Сургутська ТЕС-2 — теплова електростанція в Тюменській області Росії.
Первісний проект передбачав зведення на станції восьми однотипних блоків потужністю по 800 МВт, втім, у підсумку вдалось запустити шість – в 1985 (два), 1986, 1987 та 1988 (два) роках. Кожен блок отримав паровий котел Таганрозького котельного заводу типу ТГМП-204ХЛ продуктивністю 2650 тон пари на годину та парову турбіну від Ленінградського металічного заводу типу К-800-240-5.
В 2011 запустили два енергоблоки комбінованого парогазового циклу, у кожному з яких газова турбіна від General Electric типу PG9351FA потужністю 270 МВт живить через котел-утилізатор парову турбіну General Electric типу D10 потужністю 130 МВт. Номінальна потужність парогазового блоку №7 визначена як 397 МВт, а блоку №8 після перемаркування в 2019 році – як 410 МВт.
В 2016-му всі 6 блоків з паровими турбінами перемаркували зі збільшенням одиничної потужності до 810 МВт, а у 2022-му завершили модернізацію блоку №1, що довела його показник до 830 МВт, а загальну потужність станції – до 5687 МВт. Також передбачається аналогічна модернізація блоків №2, №4 та №6.
Як паливо ТЕС використовує природний газ, джерелом якого в районі Сургуту можуть бути газопроводи Нижньовартовськ – Сургут та Уренгой-Челябінськ – Сургут та Сургутський газопереробний завод. При одночасній роботі шести блоків з паровими турбінами ТЕС потребує 1,2 млн м3 газу на годину.
Видалення продуктів згоряння із парових котлів відбувається через три труби заввишки по 273 метра, тоді як кожен парогазовий блок обладнали димарем заввишки 90 метрів.
Для охолодження використовують воду із річки Чорна (права притока Обі).
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 500 кВ.[1][2][3][4][5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Общая информация - Юнипро. www.unipro.energy. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Сургутская ГРЭС-2 готовится к модернизации - Юнипро. www.unipro.energy. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Описание основного оборудования филиала «Сургутская ГРЭС-2» ОАО «Э.ОН Россия». www.goodstudents.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Сургутская ГРЭС-2. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ↑ Овчинников, Роман (25 жовтня 2016). Дымовая труба Курганской ТЭЦ и самые высокие трубы УрФО. ural-meridian.ru (ru-RU) . Процитовано 28 березня 2024.