Східний Манич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східний Манич
Гирло Q4429791?
Басейн Q7467278?
Країни басейну Росія Росія
Площа басейну, км² 12 500 км²
Довжина, км 141 км
ідентифікатори та зовнішні посилання
код ДВР Росії 07010000112108200000698
У проекті OpenStreetMap пошук у номінатім

Східний Манич — річка на півдні Європейської частини Російської Федерації у Кумо-Маницький улоговині. Східний Манич тече на схід, гублячись в степу не досягаючи Каспію. Витоки знаходяться в Калмикії та Ставропольському краї.

Східний Манич прямує на схід через Калмикію вздовж її межі зі Ставропольським краєм, і закінчується в Состинських озерах. Згідно з російськими географами, Східний Манич має довжину 141 км; разом з сухими водотоками у низов'ях — понад 220 км[1].

Чограйське водосховище (45°29′30″ пн. ш. 44°36′10″ сх. д. / 45.49167° пн. ш. 44.60278° сх. д. / 45.49167; 44.60278) було побудовано на річці у 1969 році. [1][2] Водосховище отримує воду з річок Терек і Кума через Терсько-Кумський канал (побудовано у 1958) і Кумо-Маницький канал (побудовано у 1965).

У минулому річка Калаус, досягаючи тальвегу Кумо-Маницької западини, розгалужувався. Русло, яке прямує від цієї точки (45°43′ пн. ш. 44°06′ сх. д. / 45.717° пн. ш. 44.100° сх. д. / 45.717; 44.100) на північ і далі на захід, до озера Манич-Гудило, ставало початком Західного Маничу; русло, яке прямує на південь і далі на схід, ставало початком Східного Маничу. Згодом у цьому місці була побудована Калауська гребля, яка перешкоджає стоку води Калаус до Східного Маничу; таким чином, Калаус став лише притокою Західного Маничу[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б East Manych (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
  2. Chogray Reservoir (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
  3. Базелюк Александр Анатольевич, «Антропогенное изменение гидрографической сети Кумо-Манычской впадины», автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата географических наук. Ростов-на-Дону, 2007.