Сірмати
Сірмати (грец. Συρμάται) — кочовий іранський етнос вперше згаданий у «Периплі» (грец. ΠΕΡΙΠΛΟΥΣ ΤΗΣ ΘΑΛΑΣΣΗΣ ΤΗΣ ΟΙΚΟΥΜΕΝΗΣ ΕΥΡΩΠΗΣ ΚΑΙ ΑΣΙΑΣ ΚΑΙ ΛΙΒΥΗΣ), який, як вважалося, належав сучаснику Дарія І Скілаку Каріандському. Наразі превалює думка, що цей Періпл було написано між 338 та 335 рр. до н. е., чи у 356 р. до н. е. та у «Землеописі» (грец. ΓΗΣ ΠΕΡΙΟΔΟΣ) Евдокса, який наразі датують 370—365 рр. до н. е.[1] За згаданим «Періплом» та у «Землеописі» сірмати локалізовані на схід від скіфів та західніше р. Танаїс.
Щодо етнічної належності сірматів існує декілька думок — від іранців сако-массагетського кола до фіно-угорських племен.[2] Найбільш аргументованою є думка, що:
Сірмати західних районів Дону і Приазов'я — це перш за все західні савромати на останньому щаблі їх розвитку, тобто до повного поглинання їх новими спілками іраномовних кочівників, які прийшли з приуральських та приаральських степів.[3]
Щодо територій, які належали сірматам, то, найімовірніше, сірмати «…контролювали донську дельту, Міуський п-ів, а також територію низин Дону по обох його берегах…»[4]
Поява сірматів на захід від р. Дон-Танаїс досить часто трактується як початок сарматської експансії на Скіфію, хоча спроможність сарматів до війни зі скіфами виглядає досить сумнівною, принаймні до масової появи у Передкавказзі сарматів — носіїв прохоровської культури.[5] Отже, найбільш правомірною є наступна думка:
"...етнікон syrmatae слід пов’язувати з однією з груп пізніх савроматів. Мешкання останніх по обидва береги Танаіса ні в кого не викликає заперечень, але ніяк не датує появу західніше Дону сарматів."[6]
Примітки. Джерела. Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ укр. "Сірмати. [За скіфами сірмати] народ та ріка Танаїс [яка] є межею Азії та Європи.". Оглядово: (рос.)В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ, 1948, № 2.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ оглядово:(рос.)Максименко В. Е. Савроматы и сарматы на Нижнем Дону. Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1983
- ↑ (рос.)Смирнов К. Ф. Сарматы и утверждение их политического господства в Скифии. «Наука», 1984
- ↑ (рос.)Харченко А. А. Этнополитические процессы на Восточной окраине античного мира: на материале Северо-Восточного Приазовья III—I вв. до н.э.(диссертация). 2007, Ростов-на-Дону.
- ↑ (рос.)Брашинский И. Б. Основные результаты раскопок лизаветовского городища и могильника за последние годы. — В кн.: Археологические раскопки па Дону. Ростов н/Д., 1973; Марченко К. К. Система оборонительных сооружений Елизаветовского городища. — Там же.
- ↑ СИМОНЕНКО О.В. Сармати північного Причорномор’я. Хронологія, періодизація та етно-політична історія. Автореферат дисерт. на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Київ. 1999.