ТЕС Браїла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТЕС Браїла
45°09′57″ пн. ш. 27°55′26″ сх. д. / 45.16611100002777590° пн. ш. 27.92388900002777774° сх. д. / 45.16611100002777590; 27.92388900002777774Координати: 45°09′57″ пн. ш. 27°55′26″ сх. д. / 45.16611100002777590° пн. ш. 27.92388900002777774° сх. д. / 45.16611100002777590; 27.92388900002777774
Країна  Румунія
Розташування Румунія Румунія, повіт Бреїла
Введення в експлуатацію 1973 – 1974 (блоки 1 - 3), 1979 (блок 4)
Вид палива природний газ, нафта
Водозабір Дунай
Енергоблоки 3х210 + 1х330
Котельні агрегати 2 парові (у кожному з блоків 1 – 3), 1 паровий ліцензійний Babcock (блок 4)
Турбіни 1 парова ліцензійна Rateau Schneider (блок 4)
Встановлена електрична
потужність
960
ідентифікатори і посилання
ТЕС Браїла. Карта розташування: Румунія
ТЕС Браїла
ТЕС Браїла
Мапа

Координати: 45°09′58″ пн. ш. 27°55′26″ сх. д. / 45.16611° пн. ш. 27.92389° сх. д. / 45.16611; 27.92389{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

ТЕС Бреїла – теплова електростанція в Румунії у однойменному повіті.

У 1973 році на майданчику станції стали до ладу два енергоблоки, в кожному з яких два котла продуктивністю по 325 тон пари на годину живили одну парову турбіну потужністю 210 МВт. Зазначений показник відносився до режиму виробництва електроенергії і зменшувався, якщо одночасно починалась видача споживачам теплової енергії (теплова потужність кожного з блоків становила до 58 МВт). В 1974-му запустили ще один блок такої ж потужності, як і попередні. Основне обладнання для цих трьох блоків постачили з СРСР.

У 1979-му став до ладу четвертий блок з показником у 330 МВт. На цей раз його обладнали котлом та турбіною, виготовленими у Румунії за ліцензіями західних компаній.

В 2019 році оголосили, що блоки №1 (на цей момент його потужність рахувалась як 227 МВт) та №2 (все-так же з первісним показником у 210 МВт) виводяться у тривалу консервацію.

Як паливо станція використовує нафту та природний газ, який надходить до неї через перемичку від компресорної станції Сіліштя (трубопровід Ісакча – Шендрень – Бухарест).

Для видалення продуктів згоряння на станції звели димарі висотою 200 метрів та 250 метрів (кожен з них міг обслуговувати по 3 блока, оскільки було запроектоване подальше розширення ТЕС, яке так і не відбулось).

Для охолодження використовують воду із річки Дунай.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 220 кВ.[1][2][3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The World Bank Report No. 13887-RO STAFF APPRAISAL REPORT ROMANIA POWER SECTOR REHABILITATION AND MODERNIZATION PROJECT.
  2. comunicat-de-presa-09-10-2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Chiscani | EMPORIS. www.emporis.com. Процитовано 4 лютого 2021.