ТЕС П'яченца-Леванте
| 45°03′19″ пн. ш. 9°42′29″ сх. д. / 45.05531570002777642° пн. ш. 9.70824190002777776° сх. д.Координати: 45°03′19″ пн. ш. 9°42′29″ сх. д. / 45.05531570002777642° пн. ш. 9.70824190002777776° сх. д. | ||||
| Країна |
 Італія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Італія, П'яченца, П'яченца | |||
| Введення в експлуатацію | 1965 – 1967 | |||
| Модернізація | 2006 (модернізація у парогазову) | |||
| Вид палива | природний газ (після модернізації) | |||
| Енергоблоки | 1х796 | |||
| Турбіни | 2 газові Ansaldo/Siemens V94.3A + 1 парова | |||
| Встановлена електрична потужність |
796 (у літній період до 855) | |||
| Материнська компанія | Edipower | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС П'яченца-Леванте | ||||
 | ||||
ТЕС П'яченца-Леванте – теплова електростанція на півночі Італії у регіоні Емілія-Романья, провінція П'яченца. У 2000-х роках модернізована з використанням технології комбінованого парогазового циклу.
У 1965 та 1967 роках на майданчику станції ввели в експлуатацію два класичні конденсаційні енергоблоки з паровими турбінами потужністю по 320 МВт. В 2006 році їх замінили на один блок, який використовує більш ефективний парогазовий комбінований цикл. Для цього встановили дві газові турбіни по 260 МВт, відпрацьовані якими гази потрапляють у два котла-утилізатора. Останні живлять одну парову турбіну, котра залишилась від старого енергоблоку та була переномінована з певним зменшенням потужності (номінальна потужність нового енергоблоку становить 796 МВт). При цьому паливна ефективність станції зросла до 57%.
В 2008 році взялись за проект збільшення електричної потужності ТЕС у літній період, що дозволяє довести її до 855 МВт. Це досягається завдяки встановлених у котлах-утилізаторах додаткових пальниках, котрі збільшують виробітку пари. Тоді ж уклали угоду з муніципалітетом П'яченци про постачання місту 20 МВт теплової енергії.
Як основне паливо ТЕС традиційно використовувала нафту, але після модернізації у парогазову була переведена на природний газ.
Видалення продуктів згоряння блоків із котлів-утилізаторів здійснюється за допомогою димарів висотою по 90 метрів.
Зв’язок із енергомережею відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 380 кВ.[1][2][3][4][5][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Centrali termoelettriche | Piacenza | Arpae. www.arpae.it. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Edipower Piacenza CCGT Power Plant Italy - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Forecasting, U. S. Atomic Energy Commission Office of Operations Analysis and (1971). Forecast of Growth of Nuclear Power: January 1971 (англ.). U.S. Government Printing Office.
- ↑ Centrale Termoelettrica Piacenza. A2A S.p.A. (італ.). Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ The Recovery of Exhaust Heat from Gas Turbines Roberto Carapellucci and Lorena Giordano.
- ↑ Emas. www.emasclub.it. Процитовано 14 квітня 2020.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |