ТЕС Равін-Бланк
35°42′33″ пн. ш. 0°37′55″ зх. д. / 35.70933333336077453° пн. ш. 0.632000000028° зх. д.Координати: 35°42′33″ пн. ш. 0°37′55″ зх. д. / 35.70933333336077453° пн. ш. 0.632000000028° зх. д. | ||||
Країна | Алжир | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | Алжир, портова зона Орану | |||
Введення в експлуатацію | 1965 - 1973 | |||
Вид палива | природний газ | |||
Енергоблоки | 1х60 + 1х73 | |||
Котельні агрегати | Babcock (1965), Ansaldo (1973) | |||
Турбіни | парова Societe des Forges et Ateleiers de Creusot (1965), парова Ansaldo (1973) | |||
Електрогенератори | Ansaldo (1973) | |||
Встановлена електрична потужність |
133 | |||
Материнська компанія | Socièté Nationale de l'Electricité et du Gaz (Sonelgaz) | |||
ідентифікатори і посилання | ||||
ТЕС Равін-Бланк (Ravin Blanc) – теплова електростанція на північному заході Алжиру, що знаходиться в портовій зоні міста Оран.
Перші два енергоблоки з паровими турбінами, які ввели в дію на початку 1950-х, мали потужність по 25 МВт та розраховувались на спалювання місцевого вугілля із копалень Кенадса та Бешар. Їх димар на момент зведення був найвищим у європейських країнах (в той період в Алжирі ще тривало французьке володарювання), сягаючи на 140 метрів від основи. Така споруда, що на 80 метрів перевищувала оточуючі місто пагорби, знадобилась для усунення надмірного впливу на довкілля.[1]
До початку 2000-х років зазначені вище об’єкти вивели з використання, проте на площадці ТЕС вже діяли дві парові турбіни, котли яких здійснювали спалювання природного газу. Перша з них із потужністю 60 МВт виробництва Societe des Forges et Ateleiers de Creusot (SFAC) стала до ладу в 1965 році, тоді як друга потужністю 73 МВт від італійської компанії Ansaldo, запрацювала у 1973-му.[2]
Природний газ надходить до Орану перемичці від газотранспортного коридору Хассі-Р'Мель – Арзу.
- ↑ La cheminée de la centrale thermique du Ravin Blanc - Memoblog - Oran. www.memoblog.fr (fr-FR) . Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
- ↑ Ravin Blanc Thermal Power Plant Algeria - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Процитовано 27 грудня 2017.