Ansaldo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ansaldo
Gio. Ansaldo & C.
Тип Акціонерне товариство
Форма власності S.p.A.
Галузь Машинобудування
Доля 1904 - компанію купує промисловець Фердінандо Марія Перроне
1948 - компанію купує фірма Finmeccanica
Попередник(и) AER[d]
Наступник(и)
(спадкоємці)
Ansaldo Energia
Ansaldo Caldaie
Ansaldo Ricerche
Ansaldo Fuel Cells
Ansaldo Nucleare
AnsaldoBreda
Ansaldo STS
Nidec ASI
Засновано 1853
Засновник(и) Джованні Ансальдо
Раффаеле Рубаттіно
Джакомо Філіппо Пенко
Карло Бомбріні
Закриття (ліквідація) 1993
Причина закриття Поглинання
Штаб-квартира Генуя, Італія
Ключові особи Фердінандо Марія Перроне
Піо Перроне
Маріо Перроне
Агостіно Рокка
Уго Кавальєро
Гідо Сорія
Джузеппе Мацціні
Продукція Літаки
Автомобілі
Бронетехніка
Кораблі
Локомотиви
Підводні човни
Власник(и) Leonardo[d]
Співробітники 80000 (1918)

Ansaldo у Вікісховищі?

Ansaldo (Ансальдо) — з 1853 року італійський виробник локомотивів, кораблів, автомобілів, літаків, підводних човнів, трамваїв та бронетехніки. Штаб-квартира розташована в місті Генуя. У 1904 році компанію купує промисловець Фердінандо Марія Перроне, а у 1948 році — компанія Finmeccanica. У 1932 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Заснування компанії[ред.ред. код]

Компанія Gio. Ansaldo & C була заснована в 1853 році групою генуезьких підприємців: Джованні Ансальдо, Раффаеле Рубаттіно, Джакомо Філіппо Пенко і Карло Бомбріні. Назву компанія отримала на честь головного акціонера Джованні Ансальдо.

Виробництво паровозів та кораблів[ред.ред. код]

До кінця XIX століття Ansaldo зосередилася на виробництві та ремонті техніки для залізниць Італії. Поступово, до початку XX століття, компанія розширилась, перетворившись в трест, який мав сім заводів і штат працівників в кількості 10 тисяч чоловік. Різноманітною стала і спеціалізація компанії. Тепер Ansaldo випускала не тільки паровози, а й кораблі, займалася механікою і металообробкою.

Ansaldo у власності Фердінандо Марія Перроне. Виробництво літаків[ред.ред. код]

Запуск італійського бойового корабля Giulio Cesare 1911 року у Генуї
Ansaldo SVA 5

У 1904 році трест був куплений промисловцем Фердінандо Марія Перроне. Протягом наступних двох десятиліть Перроне розвивав трест, зробивши з нього найбільшого в Королівстві Італія виробника озброєння. Цьому посприяли Італійсько-турецька війна, а також вступ Італії в Першу світову війну в 1915 році. Саме тоді різко збільшились військові замовлення. Ще в 1911 році Ansaldo був закладений і спущений з верфі в Генуї лінкор «Джуліо Чезаре», сумно відомий у СРСР під назвою «Новоросійськ». Почалося виробництво аеропланів. Якщо в 1914 році оціночна вартість Ansaldo становила близько 30 мільйонів лір, то до 1918 року ця сума збільшилася до 500 мільйонів. До цього часу на виробництві було зайнято 80 тисяч чоловік, а у володінні тресту було близько десятка підконтрольних йому компаній.

Ansaldo у державній власності[ред.ред. код]

У 1921 році у зв'язку із закінченням Першої світової війни і різким скороченням військових замовлень трест виявився в серйозній кризі, в результаті чого сім'я Перона відмовилася від нього, і Ansaldo був викуплений державою за участі Банку Італії.

Прихід до влади в Італії фашистів у 1922 році, що оголосили курс на мілітаризацію, тільки зміцнив позиції Ansaldo. У трест прийшов інженер і бізнесмен Агостіно Рокка, який перебудував структуру і організацію компанії. А фактичним адміністратором тресту став сенатор і секретар військового міністерства Уго Кавальєро, в майбутньому воєначальник, Маршал Італії.

У 20-30-ті роки Ansaldo випробувала себе виробником автомобілів. Пережила Світову економічну кризу кінця 20-х — початку 30-х років, припинивши лише виробництво літаків. Ведення Італії, починаючи з середини 30-х років, більш агресивної зовнішньої політики тільки ще більше розвивало компанію. Якщо в 1935 році нараховувалося 22 тисячі працівників, то 1943 року їх кількість збільшилася до 35 тисяч.

В середині 30-х років у співпраці з концерном FIAT на колишньому заводі боєприпасів в Генуї компанія почала виробництво танкеток CV3/33, а потім й інших видів бронетехніки. З FIAT поставляли вузли та агрегати, а на самому заводі у Генуї будувалися танки, бронеавтомобілі, САУ. Надалі цей завод став фактично єдиним, який виробляв бронетехніку для італійської армії.

Паровоз Ansaldo FS 113
Реклама Ansaldo 1918 року
Танкетка Carro CV3/33
Середній танк М13/40

У 1931 році зі стапелів судноверфі Ansaldo зійшов пасажирський океанський лайнер «Рекс», один з найкращих і найсучасніших того часу. Також в 30-х роках на верфях компанії було збудовано багато військових кораблів: лінкор «Літторіо», крейсери «Еудженіо ді Савойя», «Раймондо Монтекукколі», розпочато будівництво авіаносця «Аквіла». Після окупації гітлерівцями півночі Італії восени 1943 року компанія продовжувала працювати тепер уже на німецьку військову адміністрацію.

Виробництво електровозів та тепловозів. Закриття компанії[ред.ред. код]

Закінчення Другої світової війни і заборона для Італії випуску військової продукції послабили позиції Ansaldo і змусили переключитися на мирну продукцію: електровози та тепловози для залізниць Італії. У 1948 році Ansaldo перейшов під управління компанії Finmeccanica, нині відомої як Leonardo S.p.A..

У 50-60-х роках Ansaldo побудувала ще кілька лайнерів: «Андре Доріа» і «Мікеланджело», проте до кінця 60-х років відмовилася від суднобудування.

У 1993 році Ansaldo була поглинена компанією Finmeccanica і фактично перестала існувати.

Автомобілі Ansaldo[ред.ред. код]

Після закінчення Першої світової війни тимчасово відпала необхідність у виробництві військової техніки. Найбільші військові підприємства змушені були змінювати напрямок своєї діяльності, щоб не припиняти своє існування. Однією з привабливих галузей стало автомобілебудування. Саме так утворилося «Автомобільне товариство Ansaldo» на базі одного з найбільших промислових підприємств військової галузі Італії.

Наявність великих виробничих потужностей і добре розвинена технічна база дали пристойний старт для випуску якісних автомобілів. Ініціатором виробництва машин на італійському військовому підприємстві став головний інженер заводу Гідо Сорія. Така ідея його відвідала ще в 1914 році, про що він неодноразово заявляв директору концерну Піо Перроне.

Перший автомобіль Ansaldo 4А був створений в серпні 1919 року на заводі в Семп'єрдарені. За мірками того часу це був класичний автомобіль, призначений для середнього класу. Обладнана машина була 4-циліндровим двигуном з верхнім розподільчим валом. Робочий об'єм двигуна становив 1,8 літра, його потужність становила 35 кінських сил, а вага шасі не перевищувала 650 кг.

Ansaldo 4B

Уже в березні 1920 року ця модель надійшла в продаж, а у вересні виробництво перевели в Турин, де розташовувався авіаційний завод компанії. У той час відбувалися значні зміни керівництва корпорації. Головний акціонер компанії Banca Italiana di Sconto розорився, але все ж підприємству вдалося провести реструктуризацію і, незважаючи на всі перипетії, продовжити виробництво автомобілів.

7 березня 1923 року закінчилася повна перебудова компанії, яка в результаті отримала назву «Акціонерне товариство автомобілів Ansaldo». Колишній головний інженер заводу Гідо Сорія став директором нової компанії, а президентом призначили Джузеппе Мацціні.

Ansaldo 4C
Ansaldo 4C
Ansaldo 4C
Ansaldo 4C

У той же час відбулася і модернізація першого автомобіля. Нова модель стала випускатися під індексом Ansaldo 4С. Виробництво продовжувало розвиватися, і незабаром модельний ряд розширився автомобілем Ansaldo 6С, оснащеним 6-циліндровим двигуном, робочим об'ємом в 2 літра. Обидві моделі, до того ж, мали більш дорогі і комфортабельні модифікації, які відрізнялися більшою потужністю — це були авто Ansaldo 4CS і 6CS.

Ansaldo 4CS був оснащений рядним 4-циліндровим двигуном з верхнім розподільчим валом, з діаметром циліндра 72,5 мм і ходом поршня 120 мм, робочим об'ємом близько 2 літрів. Потужність цього авто становила 48 кінських сил. Коробка передач Ansaldo 4CS була механічною 3-ступінчастою. Автомобіль складався на лонжеронній рамі з барабанними гальмами на задніх колесах. Максимальна швидкість авто досягала 110 кілометрів на годину. У стандартній комплектації кузов типу купе був 4-місним, але в основному він виконувався на замовлення покупця.

В результаті Великої депресії, як назвали світову економічну кризу 1930 року, багато компаній змушені були припинити своє існування, не знайшовши виходу із ситуації. Але «Акціонерне товариство автомобілів Ansaldo» обмежилося швидкою модернізацією машин, що вироблялися.

Була здійснена спроба випуску максимально простого автомобіля, який отримав назву Tipo 10. Але через примітивну передню підвіску авто так і не стало конкурентоспроможним навіть відносно автомобілів FIAT 503 і FIAT 509. Удосконалені моделі Tipo 14 з батарейним запалюванням і Tipo 15 з розточеними циліндрами двигуна так і не змогли завоювати популярність серед публіки, навіть зі збільшенням потужності двигуна до 40 кінських сил. Тому компанія вирішила повернутися до виробництва великих автомобілів.

Наступними моделями, випущеними концерном Ansaldo, стали автомобілі Tipo 18 і Tipo 22, оснащені 6- і 8-циліндровими двигунами відповідно. Це були сучасні автомобілі, випущені згідно з усіма розробками і вимогами того часу. Але і вони не знайшли популярності, оскільки подолання економічної кризи зайняло практично все населення.

У 1932 році «Товариство з обмеженою відповідальністю автомобілів Ansaldo» було продано італійській автомобілебудівній корпорації Officine Meccaniche. В результаті компанія Ansaldo стала базою для створення іншої фірми — CAVA, початком діяльності якої стала збірка шасі, що залишилися від Ansaldo. Так було продано 400 останніх шасі цієї видатної автомобілебудівної компанії.

Ansaldo сьогодні[ред.ред. код]

Деякі компанії, контрольовані Finmeccanica (тепер Leonardo S.p.A.), як і раніше, несуть назву Ansaldo:

Продукція компанії[ред.ред. код]

Авіація[ред.ред. код]

Кораблі[ред.ред. код]

  • Impero (бойовий корабель)
  • Olbia (допоміжний крейсер)
  • Ostro (есмінець 1928 року)
  • Tigre (есмінець)
  • Vedetta (оглядовий анти-підводний човен)
  • Zeffiro (есмінець 1928 року)

Підводні човни[ред.ред. код]

Залізнична техніка[ред.ред. код]

Дрезини[ред.ред. код]

Локомотиви[ред.ред. код]

Трамваї[ред.ред. код]

Список автомобілів Ansaldo[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Літаки
Ansaldo Baby (Sopwith Baby)
Ansaldo A.1 Balilla
Ansaldo SVA.1
Ansaldo SVA.5
Ansaldo SVA.9
Ansaldo SVA.10
Ansaldo A.120
Ansaldo A.300
Ansaldo AC.1 (Dewoitine D.1)
Ansaldo AC.2
Кораблі
Alberico da Barbiano
Alberto da Giussano
Andrea Doria
Aquila
ARA Garibaldi
ARA Pueyrredón
Aretusa
Augustus
Bartolomeo Colleoni
Borea
Cesare Rossarol
Città di Catania
Carlo Mirabello
Cristóbal Colón
Cristoforo Colombo
Eugenio di Savoia
Federico C.
Giulio Cesare
Impero
Kasuga
Leonardo da Vinci (лайнер)
Libia
Littorio
Luca Tarigo
Michelangelo
Nicolò Zeno
Nisshin
Raimondo Montecuccoli
Ramb I
Rex
Roma
Дрезини
FNM E.750
FS ALn 56
FS ALe 880
FS ALe 801
FS ALe 940
ACOTRAL MA 100
Локомотиви
FCL 353
FNM E.620
FNM E.640
FS 113
FS 215
FS 255
FS 290
FS 320
FS 410
FS 420
FS 510
FS 530
FS 552
FS 560
FS 600
FS 625
FS 630
FS 650
FS 656
FS 660
FS 680
FS 690
FS 740
FS 744
FS 746
FS 750
FS 835
FS 851
FS 910
FS D.341
FS D.342.4000
FS D.345
FS D.443
FS E.402A
FS E.402B
FS E.424
FS E.428
FS E.431
FS E.491
FS E.636
FS E.652
FS E.656
FS R.301
FS R.302
FS R.440
FS E.632
FS E.633
FS 640
HŽ 1061
Indian WG
SEK Μα
Трамваї
AMT 01-06
MN L.6 001—006
ATM serie 5000
ATM serie 5100
ATM serie 5200
ATM serie 7000
UITE serie 900

Джерела[ред.ред. код]

  • AA.VV., Storia dell'Ansaldo, a cura di Valerio Castronovo, vol. 1, «Le origini. 1853—1882», Roma, Laterza, 1994, ISBN 88-420-4557-8
  • Autorenkollektiv: Enzyklopädie des Automobils. Marken · Modelle · Technik. Weltbild-Verlag, Augsburg 1989