ТЕС Тороро
| 0°38′12″ пн. ш. 34°07′01″ сх. д. / 0.63691666669444780° пн. ш. 34.116944444471776876° сх. д.Координати: 0°38′12″ пн. ш. 34°07′01″ сх. д. / 0.63691666669444780° пн. ш. 34.116944444471776876° сх. д. | ||||
| Країна |
 Уганда | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Уганда, біля міста Тороро | |||
| Введення в експлуатацію | 2009 (Тороро І), 2012 (Тороро ІІ) | |||
| Вид палива | нафтопродукти | |||
| Турбіни | дизель-генератори | |||
| Встановлена електрична потужність |
50 | |||
| Материнська компанія | Electro-Maxx | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Тороро | ||||
 | ||||
Координати: 0°38′12″ пн. ш. 34°07′01″ сх. д. / 0.636917° пн. ш. 34.116944° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
ТЕС Тороро – теплова електростанція в Уганді. Станом на середину 2010-х років найпотужніша ТЕС в країні.
У другій половині 2000-х зростаючий попит викликав дефіцит генеруючих потужностей в Уганді, яка до того споживала майже виключно продукцію двох нільських гідроелектростанцій – Оуен-Фоллс та Кіїра. Завершення чергової ГЕС на Нілі можна було очікувати лише за кілька років, тому в 2009-му місцева приватна компанія Electro-Maxx спорудила теплову станцію потужністю 20 МВт, котру обладнали розрахованими на використання нафтопродуктів середньоборотними дизель-генераторами. Її розмістили у місті Тороро, на південному сході країни неподалік від кордону з Кенією. Вартість проекту склала 32 млн доларів США.[1][2]
А у 2011-му та ж компанія отримала від Stanbic Bank Uganda позику у 35 млн доларів США, за рахунок якої планувалось подвоїти потужність ТЕС Тороро, тобто довести її до 50 МВт.[3][4] Друга черга ввійшла в експлуатацію вже наступного року.
В той же час, деякі джерела вказують на потужність самої лише Тороро II на рівні 50 МВт[5][6] або навіть на збільшення потужності теплової електростанції з 20 до 80 МВт.[7] Нарешті, в опублікованому у травні 2017-го звіті Міністерства енергетики Уганди зазначена встановлена потужність ТЕС Тороро як 89 МВт, щоправда, з одночасною вказівкою на ліцензійний обсяг у 50 МВт.[8]
Також можливо відзначити, що введення у 2012 році ГЕС Буджагалі з потужністю 255 МВт стало вирішальним для подолання енергетичної кризи. При цьому хоча електрифікація країни подовжується, проте в кінці десятиріччя очікується введення надпотужної ГЕС Карума (600 МВт) та ще однієї нільської станції Ісімба (160 МВт).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Electromaxx test 20 MW power plant (PDF).
- ↑ Eberhard, Anton; Gratwick, Katharine; Morella, Elvira; Antmann, Pedro (18 квітня 2016). Independent Power Projects in Sub-Saharan Africa: Lessons from Five Key Countries (англ.). World Bank Publications. ISBN 9781464808012.
- ↑ Stanbic Bank gives Electro-Maxx $35m for expansion (PDF).
- ↑ Stanbic Bank Uganda to provide loan to Electromax - Power Technology. Power Technology (en-GB) . 8 грудня 2011. Процитовано 28 січня 2018.
- ↑ ELECTRO-MAXX |. www.electro-maxx.com (англ.). Процитовано 28 січня 2018.
- ↑ User, Super. Tororo Oil Power Plant. www.industryabout.com (en-gb) . Процитовано 28 січня 2018.
- ↑ Ugandan Tororo plant to increase capacity to 80 MW. ESI-Africa.com. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 28 січня 2018.
- ↑ MINISTRY OF ENERGY AND MINERAL DEVELOPMENT CELEBRATING THE ANNUAL MANIFESTO WEEK, FROM 12th TO 19th MAY, 2017 | Uganda Media Centre. mediacentre.go.ug. Процитовано 28 січня 2018.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |