ТЕЦ Актобе
| Розташування |
 Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1943—1945 (перша черга, турбіни 1 та 2), 1952—1958 (друга черга, турбіни 3 та 4), 1964—1966 (третя черга, турбіни 5 та 6), 2022 (парогазова установка), 1981, 1986—1988, 1995 (водогрійні котли) | |||
| Модернізація | 1987 (заміна турбоагрегату 6), 1991, 1992 (заміна турбоагрегатів 1 та 2), 1993 (заміна турбоагрегатів 5), 2002 (новий турбоагрегат 4), 2016 (новий турбоагрегат 3) | |||
| Вид палива | вугілля, газ | |||
| Котельні агрегати | 1 паровий Невський Ленінградський завод ім. Ленина" НЗЛ-80 (котлоагрегат 2, виведений з експлуатації), 1 паровий Невський Ленінградський завод ім. Ленина" НЗЛ-85 (котлоагрегат 3, виведений з експлуатації), 2 парові Riley Stoker (котлоагрегати 4 та 5), 2 парові Таганрозький котельний завод ТП-150 (котлоагрегати 6 та 7), 4 парові Барнаульський котельний заводу БКЗ-160-100ГМ (котлоагрегати 8 — 11), 1 котел-утилізатор Подільський котельний завод (парогазова установка), 1 водогрійний Білгородський котельний завод ПТВМ-100 (номер 1В, виведний з експлуатації), 4 водогрійні Білгородський котельний завод КВГМ-100 (номери 2В — 5В), 1 водогрійний КВГМ-100 | |||
| Турбіни | після модернізації з 1987 по 2016 роки: 2 парові Калузький турбінний завод Р6-30/10 (турбіни 1 та 2), 1 парова ПТ-30/40-3,0/1,0 (турбіна 3), 1 парова Калузький турбінний завод РПТ-30/40-3,0/1,0 (турбіна 4), 1 Харківський турбогенераторний завод Р-22-90/31 (турбіна 5), 1 Калузький турбінний завод ПТ-25-90/10 (турбіна 6), 1 газова Siemens SGT-800 (парогазова установка) | |||
| Електрогенератори | після модернізації з 1987 по 2016 роки: 2 Лисьвенський турбогенераторний завод Т12-2УЗ (турбоагрегати 1 та 2), 1 Електроважмаш ТВС-30 (турбогарегат 5), 1 Електроважмаш ТВС-30 (турбоагрегат 6) | |||
| Встановлена електрична потужність |
175 (на 2021) | |||
| Встановлена теплова потужність |
878 (на 2016) | |||
| Материнська компанія | АТ «Актобе ТЕЦ» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 50°20′12″ пн. ш. 57°08′24″ сх. д. / 50.33667° пн. ш. 57.14000° сх. д.
ТЕЦ Актобе — теплова електростанція на північному заході Казахстану в місті Актобе.
Будівництво ТЕЦ Актобе (Актюбінської ТЕЦ), яка мала забезпечувати потреби Актюбінського заводу феросплавів, почалось в 1941 році з розрахунку на обладнання, демонтоване з кількох електростанцій у європейській частині СРСР (зокрема, з ТЕЦ Харківського тракторного заводу та якоїсь із київських електростанцій). В січні 1943-го майданчик в Актобе почав роботу і станом на 1945 рік мав дві конденсаційні турбіни та чотири парові котли, зокрема, щонайменше два виробництва «Невського Ленінградського заводу ім. Леніна» типів НЗЛ-80 продуктивністю 80 тонн пари на годину (котлоагрегат № 2) та НЗЛ-85 продуктивністю 85 тонн пари на годину (котлоагрегат № 3), а також один від американської компанії Riley Stoker з показником 110 тонн пари на годину (котлоагрегат № 4).
У 1950-х стала до ладу друга черга, а саме:
- в 1952-му додали один котел Riley Stoker продуктивністю 110 тон пари на годину (котлоагрегат № 5) та одну парову турбіну виробництва Ленінградського металічного заводу типу Р-14-29/10 потужністю 14 МВт (турбіна № 3) із генератором від Електросила типу Т2-25-2;
- в 1955-му запустили один котел Таганрозького котельного заводу типу ТП-150 з показником 150 тон пари на годину (котлоагрегат № 6);
- в 1958-му ввели в дію ще один котел ТКЗ ТП-150 (котлоагрегат № 7) та одну парову турбіну потужністю 13 МВт (турбіна № 4).
Як наслідок, електрична потужність станції досягнула 50 МВт.
В 1964—1966 роках запустили третю чергу, що мала чотири котли виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-160-100ГМ продуктивністю по 160 тонн пари на годину (котлоагрегати № 8 — 11) та дві парові турбіни потужністю по 25 МВт (турбіни № 5 та № 6), що довело загальний показник ТЕЦ до 100 МВт.
В 1980-х ТЕЦ доповнили п'ятьма водогрійними котлами від Білгородського котельного заводу потужністю по 100 Гкал/год — спершу в 1981-му став до ладу агрегат типу ПТВМ-100 (станційний номер 1В), а в 1986—1988 роках додали чотири котли типу КВГМ-100 (станційні номери 2В — 5В). Ще один котел типу КВГМ-100 запустили в 1995 році.
Наприкінці XX століття почалась активна робота із заміни застарілого турбінного обладнання, що включало:
- заміну в 1987-му турбоагрегату № 6 із встановленням турбіни Калузького турбінного заводу типу ПТ-25-90/10 потужністю 25 МВт та генератору харківського заводу Електроважмаш типу ТВС-30;
- заміну в 1991 та 1992 роках турбоагрегатів № 1 та № 2 із встановленням турбін з протитиском Калузького турбінного заводу типу Р6-30/10 потужністю по 6 МВт із генераторами Лисьвенського турбогенераторного заводу типу Т12-2УЗ;
- заміну в 1993-му турбоагрегату № 5 із встановленням турбіни Харківського турбогенераторного заводу типу Р-22-90/31 потужністю 22 МВт та генератору харківського заводу Електроважмаш типу ТВС-30;
- вивід з експлуатації у 1995-му турбоагрегату № 4. Можливо відзначити, що в другій половині 1990-х Калузький турбінний завод двічі виготовлював для ТЕЦ Актобе парову турбіну ПТ-29/35-2,9/1,0, проте через неплатоспроможність первісного замовника одна з них була змонтована на Магнітогорському металургійному комбінаті, а друга у китайському Сіньцзяні.
Таким чином, станом на кінець 1990-х на ТЕЦ працювали 5 турбін загальною потужністю 73 МВт (і з них лише одна належала до перших черг). Нарешті, в 2002-му станція все-таки отримала турбіну № 4 типу ПТ-30/40-3,0/1,0, що збільшило її потужність до 102 МВт.
В 2012-му демонтували турбоагрегат № 3, а у 2016-му замість нього ввели в дію нову турбіну ПТ-30/40-3,0/1,0 потужністю 30 МВт, що довело загальний показник станції до 118 МВт.
Нарешті, в 2022-му запустили газову турбіну Siemens SGT-800 потужністю 57 МВт. Відпрацьовані нею гази живлять котел-утилізатор від Подільського котельного заводу продуктивністю 70 тонн пари на годину.
Що стосується котельного господарства, то в 2005-му вивели з експлуатації водогрійний котел ПТВМ-100, не пізніше кінця 2010-х вже не рахувався за станцією котел № 2, а в 2023-му зупинили котел № 3 (при цьому анонсувались плани встановити замість нього новий схожої продуктивності).
Первісно ТЕЦ була розрахована на споживання бурого вугілля Берчогурського родовища. Наразі станція використовує блакитне паливо, що надходить до Актобе по трубопроводах Жанажол — Актобе та Красний Октябрь — Актобе.
Для видалення продуктів згоряння використовують 4 димарі — по одному висотою 80, 100, 120 та 150 метрів.
Видача електроенергії відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 110 кВ.
Можливо також відзначити, що ще в 1960 році ТЕЦ вивели зі складу Актюбінського заводу феросплавів (де вона до того перебувала на правах цеху). В той же час, на початку 2000-х зазначений завод ввів власну сучасну електростанцію.[1][2][3][4][5][6][7][8][9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г. (PDF).
- ↑ АО Актобе ТЭЦ. aktobetec.kz. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Aimuhan_AUES (PDF).
- ↑ ii-j-kvartal-2018-goda.
- ↑ Казахстан, Sputnik (20221118T1925+0600). На станции Актобе ТЭЦ запустили газотурбинную установку мощностью 57 МВт. Sputnik Казахстан (рос.). Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Ведется наладка генерирующего оборудования, в первую очередь – газовой турбины Siemens SGT-800. xn--80aaigboe2bzaiqsf7i.xn--p1ai (амер.). Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ ТЭЦ в Актобе отремонтируют на 1 млрд тенге. Актобе Таймс (рос.). Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Котел 1940 года выпуска заменили на ТЭЦ Актобе. inbusiness.kz (рос.). 20 січня 2023. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Осуществление авторского надзора на объекте "Расширение Актобе ТЭЦ со строительством ГТУ мощностью 57 МВт с котлом утилизатором. Строительство электрической части подключения ГТУ-57 МВт к ОРУ-110 кВ АО "Актобе ТЭЦ". Евразийский электронный портал (рос.). Процитовано 17 січня 2024.