Теорія цінності руїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руїни Колізею

Теорія цінності руїн - теорія, розроблена Альбертом Шпеєром; згідно з нею руїни будівель мають свідчити про велич їх будівників і власників [1] [2]. Згідно з цією теорією будівлі після руйнування повинні не поступатися величчю розвалинам давнього Риму. Руїни повинні надихати нові покоління на величні справи. Теорія отримала визнання в Німеччині часів Третього Рейху[3][4]. Незважаючи на те, що ця теорія не є загальновизнаною в архітектурі, на практиці важливим елементом архітектури багатьох міст Європи є руїни, наприклад, руїни Колізею в Римі або руїни одного з кварталів міста Вуковар, постраждалого у війні за незалежність Хорватії[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Альберт Шпеєр: Спогади рейхсміністра військової промисловості. 1930-1945. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
  2. ↑ Abert Speer: Erinnerungen. Frankfurt am Main, 1969, 2. A., S. 69
  3. ↑ Михайло Осокін - очарування руйнуваннями
  4. ↑ Scobie, Alexander. Hitler's State Architecture: The Impact of Classical Antiquity. Penn State Press, 1990. ISBN 0271006919
  5. ↑ Orphans of Time. Поетика руїн. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_цінності_руїн&oldid=43006013