Тимчасовий революційний комітет Бахмутського повіту
Тимчасовий революційний комітет Бахмутського повіту - тимчасовий владний орган, створений більшовиками і наділені надзвичайними повноваженнями, який діяв в перший час після Жовтневого перевороту. Претендував на всю повноту цивільної та військової влади в Бахмутському та Слов'яносербському повіті.
Історія[ред. | ред. код]
31 жовтня 1917 року за керівництвом Бахмутського комітету РСДРП (б) і селянської фракції цездного ради в Бахмуті був створений Коаліційний військово революційний комітет Бахмутського повіту до складу якого увійшли представники всіх партій повіту РСДРП, ПСР, УСДРП, УПСР, РСДРП (б), Бунд. У зв'язку з тим що більшовики виявилися в меншості в новоствореному повітовому ревкомі більшовицька частина ревкому покинула Бахмут і переїхали на станцію Микитівка де створили ревком з представників РСДРП(б) . Остерігаючись разгромма Тимчасового військово революційного комітету Бахмутського повіту збройними частинами Українкою Народної Республіки, більшовики розмістили ревком на станції Микитівка де вони користувалися підтримкою місцевого населення З Микитівки більшовики поширити владу даного органу на більшовицький ревкоми повіту.[1]
До складу нового ревкому були призначені:
- голова Казимирчук Петро Григорович
- Харечко Тарас Іванович
- Грузман Шулим Айзикович
- Острогорський Михайло Іванович
- Амелехін
- Седой
Відразу ж після створення ревкому він почав підготовку до повстання проти Української Народної Республіки яку підтримували місцеві органи влади. Незабаром після створення ревкому в Микитівку приїхав Григорій Петровський який кілька днів брав участь у роботі ревкому. За участю Петровського був розроблений план по захопленню влади в Донбасі.[1]
У листопаді ревком встановив зв'язок з большевіскімі ревкомами на території Бахмутського і Славяносребского повітів. На всіх телеграфу і телефонних станціях, як урядових, так і залізно-дорожніх, були поставлені контролери і червоногвардійці. На залізничних станціях посилили комендатури, встановили абсолютний контроль. на всіх "проходять в Ростов поїздах і посилили формування Червоної Гвардії, концентруючи її на Ртутному руднику.[2]
Українські повітові органи влади які перебували в Бахмуті і намагалися поширити владу УЦР на повіт шляхом створення "Радянських спілок" і передачі їм усіх владних повноважень від рад і ревкомів зазнали крах. Заклик української влади до Тимчасового кометету з вимогою передати всієї влади в повіті "Радянським спілкам" зустрів різьку відсіч представники останнього заявили:
"...в разі насильницької спроби (прм. переходу влади) з боку українських шовіністів - виступимо зі зброєю аж до повної їх ліквідації."[3]
Джерела[ред. | ред. код]
- «Летопись революции» 1923. № 3 Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933