Тобольська ТЕЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тобольська ТЕЦ
58°14′41″ пн. ш. 68°26′42″ сх. д. / 58.24494444002777271° пн. ш. 68.44525000002778370° сх. д. / 58.24494444002777271; 68.44525000002778370Координати: 58°14′41″ пн. ш. 68°26′42″ сх. д. / 58.24494444002777271° пн. ш. 68.44525000002778370° сх. д. / 58.24494444002777271; 68.44525000002778370
Країна  Росія
Розташування Тобольськ
Введення в експлуатацію 1980—1984 (водогрійні котли), 1983—1986 (турбіни 1 — 4), 2011 (турбіна 5)
Вид палива природний газ
Котельні агрегати 9 парових Таганрозький котельний завод ТГМЕ-428 (котли 1 — 9), 3 водогрійні Барнаульський котельний завод КВГМ-100 (водогрійні котли 1 — 3)
Турбіни 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-135/165-130/15 (турбіна 1), 1 парова Уральський турбінний завод Т-175/210-130 (турбіна 2), 1 парова Уральський турбінний завод Р-100-130/15 (турбіна 3), 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-140/165-130/15 (турбіна 4), 1 парова Уральський турбінний завод К-110-1,6 (турбіна 5)
Електрогенератори 1 Електросила ТГВ-200-2МУ3 (турбогенератор 2)
Встановлена електрична
потужність
665
Встановлена теплова
потужність
1195 Гкал/год
Материнська компанія «Сибур»
ідентифікатори і посилання
Тобольська ТЕЦ. Карта розташування: Росія
Тобольська ТЕЦ
Тобольська ТЕЦ
Мапа

Тобольська ТЕЦ — теплова електростанція у Тюменській області Росії.

Зведення ТЕЦ почалось в межах проекту потужного нафтохімічного майданчика, запуск якого почався у 1984-му з установки фракціонування зріджених вуглеводневих газів, яку надалі доповнили установками дегідрогенізації бутану та ізобутану (1987, 1997), установкою дегідрогенізації пропану (2011), піролізною установкою (2019) та виробництвами полімерів. При цьому ще в 1980-му на майданчику ТЕЦ став до ладу перший водогрійний котел типу КВГМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год, а до 1984 року запустили ще два такі котли.

З 1983 по 1988 роки ввели в дію вісім парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТГМЕ-428 (Е-500-13,8-560 ГМВН) продуктивністю по 500 тонн пари на годину. Монтаж ще одного такого ж котла розпочали, проте припинили на початку 1990-х через проблеми з фінансуванням та відсутність достатнього попиту на продукцію ТЕЦ.

Від парових котлів живились запущені в 1983—1986 роках чотири парові турбіни від Уральського турбінного заводу:

  • одну типу ПТ-135/165-130/15 потужністю 135 МВт (станційний номер 1);
  • одну введену в 1983-му типу Т-175/210-130 потужністю 175 МВт (номер 2);
  • одну типу Р-100-130/15 потужністю 104 МВт (номер 3);
  • одну типу ПТ-140/165-130/15 потужністю 142 МВт (номер 4).

Розвиток нафтохімічного майданчика відбувався із великими затримками та корективами, тому вже у 1986-му турбіна № 3, яка мала працювати з протитиском, була законсервована через відсутність споживачів пари. Лише в 2011-му її повторно ввели в дію, при цьому вся відібрана з турбіни № 3 пара бере участь у живленні нової турбіни № 5 виробництва Уральського турбінного заводу типу К-110-1,6  потужністю 110 МВт. В межах цього проекту також нарешті запустили паровий котел № 9 (є відомості, що роботи над котлом провадив Азбестівський котельно-машинобудівний завод).

Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 665 МВт при тепловій потужності 1195 Гкал/год.

Як паливо станція використовує природний газ, що надходить до Тобольська від газопроводу Уренгой – Челябінськ.

Для видалення продуктів згоряння призначені два димарі заввишки 270 метрів.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 10 кВ.[1][2][3][4][5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. rosteplo.
  2. Проект. cms.ec-ute.ru. Процитовано 28 березня 2024.
  3. Тобольская ТЭЦ. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
  4. history-event.
  5. Овчинников, Роман (25 жовтня 2016). Дымовая труба Курганской ТЭЦ и самые высокие трубы УрФО. ural-meridian.ru (ru-RU) . Процитовано 28 березня 2024.