Трамвай Лінца
| Трамвай Лінца | |
| Дата створення / заснування | 1880 |
|---|---|
 | |
| Континент | Європа |
| Країна |
 Австрія |
| Адміністративна одиниця | Лінц |
| Оператор | Linz AGd |
| Дата офіційного відкриття | 1880 |
| Ширина колії | 900 ммd |
 | |
| Стан використання | використовується[d] |
| Офіційний сайт | |
 Трамвай Лінца у Вікісховищі | |
Трамвай Лінца (нім. Linzer Straßenbahn-Netz) — трамвайна мережа, що утворюють основу системи міського громадського транспорту Лінца, адміністративного центру федеральної землі Верхня Австрія, Австрія.
Мережа управляється підрозділом Linz Linien компанії Linz AG (міської комунальної компанії) і використовує колію 900 мм.
Мережа складається з чотирьох ліній, включаючи Пестлінгербан, з яким інтегрована з 2009 року. Linz Linien також керує мережею міських автобусів Лінца і мережею тролейбусів Лінца[1].
Історія[ред. | ред. код]
Першу конку завдовжки 2,6 км від вокзалу станції Лінц-Головний, через центр міста та через Дунай до кінцевої станції на нинішній Гінзенкамплац відкрито в Лінці в 1880 році.
Лінія побудована на незвичайній колії трамвая 900 мм, який за межами Лінцу використовується лише у Лісабоні.
У 1895 році лінію було продовжено на 300 метрів на її північному кінці до залізничної станції Лінц-Урфар (Мюлькрайсбангоф).
У 1897 році трамвай було електрифіковано.
У 1898 році на той час незалежна лінія Пестлінгербан була відкрита від залізничної станції Лінц-Урфар до вершини Пестлінгберг. Ця лінія мала ширину колії 1000 мм, тому пасажири були змушені робити пересадку на Лінц-Урфар[2].
У 1902 році основну трамвайну мережу було розширено лінією, яка сполучила Блюмауерплац на південь від центру міста з північною стороною мосту через річку Траун у Кляйнмюнхені, що дало загальну довжину 5,88 км.
Завдяки цьому розширенню трамвай Лінца набув вигляду, який мав протягом багатьох років: довга лінія з півночі на південь і коротка гілка до головного залізничного вокзалу.
У 1914 році був відкрито маршрут схід-захід — M, тоді як лінія північ-південь охоплювалася маршрутами B від Урфара до станції та E від Урфара до південної кінцевої станції.
У 1929 році вісь північ-південь була подовжена на південь новим мостом до передмістя Ебельсберг. Тут було споруджено гейт з Флоріанербан[en] до Санкт-Флоріана[en].
Трамвайні лінії були пошкоджені під час Другої світової війни, і післявоєнній ситуації не допоміг міст через Дунай, що був контрольно-пропускним пунктом між окупованими США та СРСР секторами Австрії, змушуючи пасажирів пересідати там на трамваї.
Після 1955 року відбулася деяка реконструкція, але в 1969 році поперечний маршрут М був замінений на автобуси.
У 1985 році була відкрито відгалуження від Кляйнмюнхен до Аувізен.
У 2002—2005 рокаї маршрут до Ебельсберга був розширений до SolarCity.
У 2004 році основний маршрут з півночі на південь було переведено в тунель через головний залізничний вокзал, таким чином усунувши потребу в окремій гілці до цього місця.
У 2011 році нове відгалуження, що відходить від цього тунелю на залізничній станції, продовжили до Доблергольца.
Тим часом у 2008 році Пестлінгербан, який до цього часу існував окремо, було закрито та перешито на ту саму колію, що й трамваї Лінца. Гейт між двома системами було споруджено в Урфарі. Лінію було знову відкрито у 2009 році[2].
Лінії[ред. | ред. код]
існує 5 маршрутів[3]:
| Номер | Маршрут | Довжина | Зупинки |
|---|---|---|---|
| 1 | Університет — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Зимоништрасе — Аувізен | 14.5 км | 35 |
| 2 | Університет — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Сімоніштрасе — Ебельсберг — solarCity | 18.5 км | 44 |
| 3 | Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Майкснеркройцунг — PlusCity — Траунер-Кройцунг | 10.9 км | 23 |
| 4 | Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Майкснеркройцунг — PlusCity — Траунер-Кройцунг — Замок Траун | 12.7 км | 26 |
| 50 | Пестлінгберг — Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац | 4.1 км | 14 |
Маршрут 50 курсує маршрутом Пестлінгербан між Пестлінгберг і Ландгутштрасе.
У вихідні дні дві нічні лінії (N82 і N84) працюють щопівгодини з опівночі до 05:30.
Вони курсують тим самим маршрутом, що й лінії 2 і 4 вдень.
Парк[4][ред. | ред. код]
| № | Фото | Виробник | Рік виробництва | Довжина | Осі | Сидячих/стоячих | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 001–033 |
|
Bombardier | 2002-2005, 2008/2009 | 40 m (130 ft) | 8 | 74/151 | Односторонній трамвай за стандартом Bombardier, 100 % низькопідлоговий, дизайн Cityrunner, використовується на маршрутах 1–4. |
| 060-082 | 
|
Bombardier | 2011-2012 | 40,80 m (133,9 ft) | 8 | 71/156 | Односторонній трамвай за стандартом Bombardier, 100 % низькопідлоговий, дизайн Flexity Outlook 2 , використовується на маршрутах 1–4. |
| 501-504 | 
|
Bombardier | 2008/2009, 2011 | 19,16 m (62,9 ft) | 4 | 33/53 | Двосторонній трамвай на основі стандартної моделі Bombardier зі 100 % низькою підлогою Flexity Outlook із модифікаціями для використання на крутих схилах, який використовується на маршруті 50. |
| VIII, X, XI |
|
ESG | 2 | 22/16 | Двосторонні високопідлогові вагони Pöstlingbergbahn, відремонтовані та оновлені у 2008/2009 роках, використовувалися на маршруті 50. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Linz Linien - Business Data. Linz AG. Процитовано 6 серпня 2013.
- ↑ а б The New Pöstlingberg Railway (PDF). Linz Linien GmbH. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 22 July 2011. Процитовано 28 квітня 2018.
- ↑ Linz - Straßenbahnnetzplan [Linz - Tram track plan] (PDF). http://doprava.unas.cz/ (German) . November 2011. Процитовано 7 серпня 2013.
- ↑ Fuhrpark [Fleet]. bahnLinz.com (German) . Процитовано 7 серпня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Linz Timeline. CityRailTransit. Процитовано 9 серпня 2013.
- Linz Linien History. bimfahrer (German) . Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 10 серпня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Schwandl, Robert (2010). Schwandl's Tram Atlas Schweiz & Österreich. Berlin: Robert Schwandl Verlag. ISBN 978 3 936573 27 5.
| ||||||||
