Фонограма (лінгвістика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фоногра́ма (звуковий знак) — графема, відповідна фонемі або комбінації фонем, наприклад, як букви латинської абетки або японського кана. Протипоставлена логограмі. З фонограм складається фонетична писемність (фонографія).

В єгипетській мові[ред. | ред. код]

В писемність Стародавнього Єгипту розрізняють три типи фонограм[1]:

  1. Одноприголосні (інакше — алфавітні знаки, зустрічаються найчастіше), позначали один приголосний звук, наприклад f, r.
  2. Двоприголосні знаки, позначали два приголосних звуки, наприклад, m + n (або, коротко, mn); p + r (pr).
  3. Триприголосні знаки, позначали три приголосних звуки, наприклад, n + f + r (nfr); H + t + p (Htp).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. — Oxford, Griffith Institute, 1957. — P. 25.