Формула-1 — Гран-прі Мексики 1964

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гран-прі Мексики 1964
IIIo Gran Premio de Mexico
Дата 25 жовтня 1964 року
Місце Мексика Мехіко
Траса Ерманос Родріґес
Довжина кола 5,000 км
Дистанція 325,000 км (65 кіл)
Погода Сонячно, тепло, сухо
Поул
1:57.24 Велика Британія Джим Кларк Лотус-Клімакс
Найшвидше коло
1:58.37
(81 коло)
Велика Британія Джим Кларк Лотус-Клімакс
Подіум
Переможець США Ден Ґерні Бребгем-Клімакс
2 місце Велика Британія Джон Сертіс Феррарі
3 місце Італія Лоренцо Бандіні Феррарі
Формула-1. 10-й з 10 етапів сезону 1964/ Гонка №131
Autodromo Hermanos Rodriguez 1963.svg
9.США < 10 > 1.ПАР
1963 < Гран-прі Мексики 1964 > 1965

Гран-прі Ме́ксики 1964 року — заключний, десятий етап чемпіонату світу 1964 року з автоперегонів у класі Формула-1, що відбувся 25 жовтня на трасі Ерманос Родріґес. Останнє Гран-прі в кар'єрі американського гонщика, чемпіона світу 1961 року Філа Гілла.

Огляд[ред.ред. код]

Перед останньою гонкою шанси на чемпіонський титул зберігали троє: Ґрем Гілл (лідер загального заліку), Джон Сертіс та Джим Кларк. Гілл, стартувавши з 6 місця, доволі швидко перебрався на третє слідом за Кларком та Ґерні (таке розташування приносило йому титул). Та на 31-му колі в нього врізався партнер Сертіса по Феррарі Лоренцо Бандіні, що йшов слідом, і пошкодив його болід. Англієць змушений був витратити багато часу на ремонт і в результаті фінішував лише на 11-му місці з відставанням у два кола від лідерів. Невдача Гілла відкрила шлях його конкурентам (хоча Сертіс у випадку своєї перемоги ставав чемпіоном за будь-яких обставин). Кларк доволі впевнено лідирував майже всю дистанцію, і за два кола до фінішу ситуація була вигідною для нього: Сертіс, якому потрібне було друге місце, йшов четвертим, слідом за Деном Ґерні, наздогнати якого не виглядало реальним, та все тим же Бандіні. Та на передостанньому колі на боліді Кларка виникли проблеми з мотором, які одразу ж позбавили його всіх шансів: ще на цьому колі він віддав лідерство Ґерні (зрештою, на останньому колі він зійшов з дистанції й був класифікований лише 5-м). Ситуація вмить стала сприятливою для Сертіса, якому тепер достатньо було лише обігнати свого напарника... На фініші Сертіс виграв у Бандіні 0,7 секунди, і друге місце (разом з невдалим виступом Гілла) принесло йому перший у кар'єрі чемпіонський титул. А першим у Мехіко фінішував Ґерні з відривом більше хвилини від двох пілотів «Феррарі». Це була його друга перемога в сезоні і третя в кар'єрі.

Результати[ред.ред. код]

Кваліфікація[ред.ред. код]

Пілот Команда Час
1 Велика Британія Джим Кларк Лотус-Клімакс 1:57.24
2 США Ден Ґерні Бребгем-Клімакс 1:58.10
3 Італія Лоренцо Бандіні Феррарі 1:58.60
4 Велика Британія Джон Сертіс Феррарі 1:58.70
5 Велика Британія Майк Спенс Лотус-Клімакс 1:59.21
6 Велика Британія Ґрем Гілл Лотус-Клімакс 1:59.80
7 Австралія Джек Бребем Бребгем-Клімакс 1:59.99
8 Швеція Йо Бонньє Бребгем-Клімакс 2:00.17
9 Мексика Педро Родріґес Феррарі 2:00.90
10 Нова Зеландія Брюс Макларен Купер-Клімакс 2:01.12
11 США Річі Ґінтер БРМ 2:01.15
12 Нова Зеландія Кріс Еймон Лотус-БРМ 2:01.17
13 Швейцарія Йо Зіфферт БРМ 2:01.37
14 Мексика Мойсес Солана Лотус-Клімакс 2:01.43
15 США Філ Гілл Купер-Клімакс 2:02.00
16 Велика Британія Іннес Айрленд БРП-БРМ 2:02.35
17 Велика Британія Майк Гейлвуд Лотус-БРМ 2:04.11
18 Велика Британія Тревор Тейлор БРП-БРМ 2:04.90
19 США Геп Шарп Бребгем-БРМ 2:06.90

Гонка[ред.ред. код]

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 США Ден Ґерні Бребгем-Клімакс 65 2:09:50.32 2 9
2 Велика Британія Джон Сертіс Феррарі 65 +1:08.94 4 6
3 Італія Лоренцо Бандіні Феррарі 65 +1:09.63 3 4
4 Велика Британія Майк Спенс Лотус-Клімакс 65 +1:21.86 5 3
5 Велика Британія Джим Кларк Лотус-Клімакс 64 двигун/маслопровід 1 2
6 Мексика Педро Родріґес Феррарі 64 +1 коло 9 1
7 Нова Зеландія Брюс Макларен Купер-Клімакс 64 +1 коло 10
8 США Річі Ґінтер БРМ 64 +1 коло 11
9 США Філ Хілл Купер-Клімакс 63 двигун 15
10 Мексика Мойсес Солана Лотус-Клімакс 63 +2 кола 14
11 Велика Британія Ґрем Гілл БРМ 63 +2 кола 6
12 Велика Британія Іннес Айрленд БРП-БРМ 61 +4 кола 16
13 США Геп Шарп Бребгем-БРМ 60 +5 кіл 19
Схід Нова Зеландія Кріс Еймон Лотус-БРМ 46 коробка передач 12
Схід Австралія Джек Бребем Бребгем-Клімакс 44 електрика 7
Схід Велика Британія Майк Гейлвуд Лотус-БРМ 12 перегрівання 17
Схід Швейцарія Йо Зіфферт Бребгем-БРМ 11 паливний насос 13
Схід Швеція Йо Бонньє Бребгем-Клімакс 9 підвіска 8
Схід Велика Британія Тревор Тейлор БРП-БРМ 6 перегрівання 18

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]