Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві
Бердичівський замок
Мури кармелітського монастиря в Бердичеві DSC 4688.jpg
49°59′56″ пн. ш. 28°47′37″ сх. д. / 49.99889° пн. ш. 28.79361° сх. д. / 49.99889; 28.79361Координати: 49°59′56″ пн. ш. 28°47′37″ сх. д. / 49.99889° пн. ш. 28.79361° сх. д. / 49.99889; 28.79361
Країна Україна
Місто Бердичів
Орден Босі Кармеліти
Будівництво 16 ст. 18 ст.
Статус  Пам'ятка архітектури національного значення

Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві. Карта розташування: Україна
Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві
Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві
Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві (Україна)

Фортечні мури з баштами та келіями у Бердичеві — частина історико-культурного заповіднику Бердичівський замок (включає кармелітський монастир, костел Діви Марії з келіями, прибрамний корпус, фортечні мури з баштами та келіями)[1]. Пам'ятка архітектури національного значення[2][3][4].
Товсті мури, складені з ламаного граніту й цегли, включають південну (стрілецьку), південно-західну, північну й східну артилерийські башти, до яких прилягають келії. Крутий правий берег річки Гнилоп’яті посилено могутнім підпірним муром, укріпленим контрфорсами. Він має численні бійниці.[5]

Фортечні мури кармелітського монастиря зі сторони річки Гнилоп'ять

Адреса[ред. | ред. код]

Вул.Соборна, 25, місто Бердичів, Житомирська область.[6]

Історія[ред. | ред. код]

Спершу на цьому місці власники Бердичева — багаті шляхтичі Тишкевичі — збудували у 1593 році замок. У 1627 році цей замок Тишкевичі передають католицькому ордену босих кармелітів. Кармеліти розгорнули в Бердичеві бурхливу діяльність щодо посилення обороноздатності замку та зведення костелу й монастирських корпусів. Монастирські будівлі, обнесені валом з підйомним мостом і гарматами, представляли собою добре укріплену фортецю, в якій постійно знаходився гарнізон для захисту монастиря від нападів татар та козаків. Фортеці дається назва "фортеця найсвентшей Марії панни"[7].
Значні прибутки дали змогу розширити площу укріплень, а щойно збудовані муровані монастирські споруди оточити валом і ровом, озброїти фортецю артилерією. Під час Національно-визвольної війни 1648—1654 років козацький загін під проводом Максима Кривоноса штурмом здобув монастир-фортецю, зруйнував його і вигнав ченців, котрі змогли повернутися сюди тільки в 1717 році. У 1663 році споруди монастиря ремонтуються. На початку XVIII століття у підземній крипті монастиря український гетьман Іван Мазепа тримав в ув’язненні знаменитого козацького ватажка Семена Палія.[8]
Після повернення кармелітів у 1717 році старі мури ремонтують, відбудовують, забезпечують артилерією, збільшують гарнізон.
У другій половині XVIII століття фортецю розширяють і зміцнюють, кількість артилерії збільшується до 60 гармат. Оновлюються звідний міст і вал з частоколом. Споруджується нова в’їзна брама дуже складної конструкції, так звана Звивиста брама. Унаслідок цієї реконструкції монастир, оточений могутнім валом і мурами з бастіонами, зі звідним мостом, озброєний гарматами, перетворився на неприступну твердиню. У 1768 році її захопили польські конфедерати, котрі тут витримали 25-денну облогу російського експедиційного корпусу, а потім капітулювали.[9]
За причетність бердичівських босих кармелітів до польського повстання 1863 року російський уряд у 1866 році скасував цей монастир. Костел перетворився на парафіяльний, а в монастирських корпусах розмістилися різні установи. З того часу споруди монастиря-фортеці почали занепадати.[10]
Російсько-українська війна 1917-1921 рр. у котре завдала значної шкоди спорудам монастиря: у 1919 році в башті розташовувався командний пункт більшовицьких загонів на чолі з Миколою Щорсом. Після окупації Української Народної Республіки армією більшовицької Росії монастир було розграбовано.[11]
11 листопада 1925 року у старій фортеці заснували історичний музей. У 1928 році для того, щоб запобігти повному знищенню цього пам‘ятника, постановою Ради Народних Комісарів України “маючи на увазі історично-культурне значення колишнього кляштора “босих кармелітів” у м. Бердичеві” територію колишнього монастиря Босих Кармелітів, обмежену його мурами, загальною площею три з половиною гектари, оголошено державним історико-культурним Заповідником. Заповідник із усіма, що є на його території, будівлями і з усім його майном, що має історико-культурне або мистецьке значення, передали у відання Народного комісаріату освіти УСРР.[12]
На 1997 рік відреставровані й стали використовуватися корпус келій, вежа та нижній храм костелу.
Станом на початок 2020 року фортечні мури реставрують за кошт спонсорів та республіки Польща.[13][14]

Фортечні мури кармелітського монастиря зі сторони Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права
Кармелітський монастир-фотреця, Бердичів
Фортечні мури монастиря, Бердичів
Монастир Босих Кармелітів у Бердичеві. Прибрамний комплекс
Монастир Босих Кармелітів у Бердичеві. Прибрамний комплекс

Джерела[ред. | ред. код]