Бердичівський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бердичівський замок
Berdychiw Karmelity Ozero dp.jpg
Замок з боку річки

49°53′51″ пн. ш. 28°34′25″ сх. д. / 49.8975861° пн. ш. 28.5737639° сх. д. / 49.8975861; 28.5737639
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Країна

Україна Україна

Розташування Бердичів, центральна частина
Архітектурний стиль бароко
Перша згадка кінець 16 ст, перебудови у 18 ст.
Будівництво кінець 16 ст — 1754 р.
Стан цілком задовільний
Бердичівський замок. Карта розташування: Україна
Бердичівський замок
Бердичівський замок (Україна)

Бердичівський замок  — замок, заснований наприкінці 16 століття (фундатор — Януш Тишкевич)

Історія[ред. | ред. код]

Замок і монастир кармелітів у 1910 р.
Західний фасад костелу монастиря кармелітів босих.

Власник міста розпочав побудову замку наприкінці 16 ст. 1630 року — подарував його католицькому ордену босих кармелітів, (ті мали заборону на право носити шкіряне взуття, звідси «босі»). Замок перетворився на оборонний (кляштор) з військовим гарнізоном і кількома гарматами.

В червені-липні 1648 вояки Максима Кривоноса захопили місто, зруйнувавши замок і монастир.

За Андрусівським перемир'ям 1667 Бердичів відійшов до складу Польщі. Права на замок заявили нащадки Тишкевича і кармеліти. Перемогу отримали кармеліти у 1717. Вони й відбудували в камені у 1739—1754 р.р. в стилі бароко замок і величний костел, що був найбільшим орденським на теренах України.

З 1793 року, після Третього розділу Польщі і втрати нею державності, місто і замок знаходяться у складі Російської імперії. Місто було значним торговельним центом з правом проведення 10 ярмарків на рік.

В роки Другої світової війни замок і монастир зазнали пошкоджень. Відреставровані і передані під культурно-освітні заклади в повоєнні роки. Костел реставровано. На базі колишнього замку і монастиря утворено Бердичівский історико-культурний заповідник.

Джерела[ред. | ред. код]