Фредрік Рамм
| Фредрік Рамм | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 березня 1892[1] |
| Помер | 15 листопада 1943[1] (51 рік) |
| Країна |
 Норвегія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, журналіст, редактор |
| Знання мов | норвезька |
| Батько | Fredrik Gottlieb Olsen Rammd |
| Брати, сестри | Harald Rammd |
Фредрік Рамм (11 березня 1892 — 15 листопада 1943) — норвезький журналіст, мандрівник та дослідник.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Народився в Осло у сім'ї головного лікаря Фредріка Рамма[en] та Ганни Маргарети Брінхманн. Він був племінником однієї з перших лікарок Луїзи Валі Рамм та письменниці Мінди Рамм[en], одруженої з Гансом Кінком[en]. Він також був далеким родичем Ніколая Рамма Остґаарда[en].[2][3]
1917 року він одружився з Євою Вітх, оселившись у Віндерені.[2] Їхній син Фредрік Рамм-молодший став директором Норвезьких пивоварів.[3]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Середню освіту Рамм отримав у 1910 році. Він був журналістом у Verdens Gang[en] з 1915 р. та в Morgenbladet[en] з 1917 р., паризьким кореспондентом Verdens Gang, Politiken та Stockholms-Tidningen[en] з 1919 по 1921 рік та журналістом у Tidens Tegn[en] 1921 р. Після участі в експедиції до Північного полюса Руаля Амундсена, з 1928 року він став редактором новин у Morgenbladet.[4] Він також написав одну главу в книзі Амундсена На 88° північної широти.
Рамм також написав памфлети En forsvarsbrochure в 1915 році і Ruhr-aksjonen в 1925 році. Він особливо відомий статтею «En skitten strøm flyter over landet» («Брудний потік тече по країні») 28 жовтня 1931 р., участю в конкурсі письменників Gyldendal Norsk Forlag[en] 1931 року. Рамм бачив учасників цього змагання зараженими фрейдизмом. Він особливо схвалював переможця, радикального письменника-інтелектуала Сіґурда Гуля, а також Ганса Бекера Фюрста, Рольфа Стенерсена та Каро Еспесета.[5] Разом з такими людьми, як Рональд Фенген[en] Рамм брав участь у Оксфордській групі[en].[6]
Він отримав медаль Італійського географічного товариства і був відзначений як лицар першого ступеня ордена Святого Олафа, лицар італійського ордена Корони та офіцер ордена Академічних пальм у Франції.[2]
Смерть[ред. | ред. код]
Під час окупації Норвегії нацистською Німеччиною Рамма кілька разів заарештовували. З червня по липень 1940 року він утримувався у Меллергаті 19[en]. Потім його заарештували у вересні 1941 року після молочного страйку разом з колегою Олафом Джерльовом[en]. Його ув'язнили в концтаборі Гріні[en] та фортеці Акерсхус, перш ніж перевезти до Німеччини. У жовтні 1941 р. його перевели до Фульсбюттеля[en] (Гамбург). Після хвороби він отримав дозвіл повернутися додому в листопаді 1943 року, але помер у Данії на зворотній дорозі.[7][8]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б в Steenstrup, Bjørn, ред (1930). «Ramm, Fredrik» (Norwegian). Hvem er hvem?. Oslo: Aschehoug. p. 342. http://runeberg.org/hvemerhvem/1930/0342.html. Процитовано 27 листопада 2012.
- ↑ а б «Ramm» (Norwegian). Store norske leksikon. http://www.snl.no/Ramm. Процитовано 27 листопада 2012.
- ↑ Fredrik Ramm. Norsk polarhistorie (Norwegian).
- ↑ Stai, Arne (1954). Norsk kultur- og moraldebatt i 1930-årene (Norwegian). Oslo: Gyldendal. с. 95.
- ↑ Sævik, Tore Hjalmar (18 червня 2013). De ville vekke overklassen. Dagen (Norwegian). с. 18–19.
- ↑ Крістіан Оттосен, ред. (1995). Nordmenn i fangenskap 1940–1945 (Norwegian) (вид. 1st). Oslo: Universitetsforlaget. с. 527. ISBN 82-15-00288-9.
- ↑ «Fredrik Ramm» (Norwegian). Store norske leksikon. http://www.snl.no/Fredrik_Ramm. Процитовано 30 квітня 2014.