Халецький Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Халецький
Народився невідомо
Помер після 1534
Підданство Велике князівство Литовське
Національність русин
Посада намісник (державця) овруцький
Конфесія православ'я
Рід Халецькі
Батько Михайло Халецький
У шлюбі з княгиня Крошинська
Діти 2 сина і 2 доньки
Герб
Герб

Михайло Халецький (д/н —після 1534) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з українського шляхетського роду Халецьких власного гербу. Єдиний син Михайла Халецького, річицького намісника.дата народження невідома. Вперше письмово згадується у 1512 році на посаді київського городничого (очільника замку Києва).

Можливо у 1521 році був послом до Кримського ханства, але на думку низки дослідників цим послом був старший Михайло Халецький. У 1522 році отримавовруцьке староство. Згадується в грамотах і листах великого князя литовського і короля польського Сигізмунда I як намісник або державця. У 1527 році «експектативу» на Овруцьке староство отримав Тихно Козинський, але не вступив у права (напевне це було лише закріплена можливість отримати овруцьке староство після смерті власника). Тому до 1530 року офіційні листи вказують Михайла Халецького як овруцького намісника.

1523 року король Сигізмунд І подарував йому Стримятицьку луку понад Дніпром, а він її потім продав своїм родичам шляхтичам Трипільським.

1534 року в Овручі склав свій заповіт. Подальша доля невідома. Напевне невдовзі Михайло Халецький помер

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — донька князя Костянтина Крошинського

Діти:

  • Остафій (д/н—після 1537)
  • Йосип (д/н—1559 або 1562), овруцький, канівський, черкаський староста
  • Федора
  • Катерина

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мицик Ю. Халецькі — провідний шляхетський рід Речицького краю у XVII—XVIII ст. / Юрій Мицик. // Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 1054