Хрістіан Вайзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрістіан Вайзе
Псевдо Catharinus Civilis[1], D. E.[1], Orontes[1], Clemens Ephorus Albilithanus[1] і Siegmund Gleichviel[1]
Народився 30 квітня 1642(1642-04-30)[3][2][…]
Циттау, Німеччина[3]
Помер 21 жовтня 1708(1708-10-21)[2] (66 років) або 17 жовтня 1708(1708-10-17)[3] (66 років)
Циттау, Німеччина[3]
Країна Німеччина
Діяльність поет, бібліотекар, письменник, драматург, педагог
Галузь література[1], театр[1] і шкільництво[1]
Alma mater Лейпцизький університет
Знання мов німецька[2][1][5]
Батько Elias Weised

Крістіан Вайзе (нім. Christian Weise, письменник і педагог) 16 квітня 1642, Циттау – 21 жовтня 1708, Циттау.

Крістіан Вайзе – німецький письменник і педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Еліаса, помічника вчителя, та його дружини Анни, чиї предки були вигнанцями з Богемії, Вайзе вивчав протестантське богослов'я, але після коротких перерв у кар'єрі в політичному управлінні врешті-решт став професором гімназії "Gymnasium Augusteum" у м. Вайсенфельс, а потім у м. Циттау. Тут він був директором гімназії, а також перебрав на себе керівництво бібліотекою місцевої ради, яку йому вдалося розширити після закінчення Тридцятилітньої війни, коли культурне життя знову набрало обертів.

Творчість[ред. | ред. код]

Живучи в період переходу від бароко до Просвітництва, Вайзе написав численні шкільні драми, вірші, гімни, комедії, сатиричні романи, політичні твори та підручники.

У своїх творах, для яких він часто обирає псевдоніми, він критикує, серед іншого, політичні та соціальні негаразди свого часу. Це особливо помітно в його трагедії про неаполітанського повстанця Томмазо Мазаньєлло (1682), яка неодноразово перевидавалася донині. [6] Його численні шкільні драми також можна зрозуміти в контексті контрреформаційного єзуїтського театру, який використовував латинську мову. Вайзе, з іншого боку, писав німецькою мовою, а також запровадив німецьку як мову викладання в гімназії.

Твори[ред. | ред. код]

Видання повного зібрання творів у понад 25 томах виходить з 1971 року за редакцією германістів Джона Д. Ліндберга († 1988), Ганса-Герта Ролоффа, Герда-Германна Зюзена та інших. Майже всі наступні видання, які формують добірку творів автора в хронологічному порядку, є у вільному доступі в їхніх історичних принтах у цифровому вигляді:

  • 1668 Der grünen Jugend uberflüssige Gedanken. Gedichte. Fritzsche, Weißenfels 1668.
  • 1668 Die Triumphirende Keuschheit.
  • 1671 Die drey Haupt-Verderber in Teutschland. Roman.
  • 1672 Die drey ärgsten Ertz-Narren Jn der gantzen Welt/ Auß vielen Närrischen Begebenheiten hervorgesucht/ und Allen Interessenten zu besserem Nachsinnen übergeben/ durch Catharinum Civilem. Roman.
  • 1675 Der Grünen Jugend Nothwendige Gedancken. Gedichte. Fritzsche, Weißenfels 1675.
  • 1677 Der Politische Redner. Ritzsch, Leipzig 1677.
  • 1678 Der Politische Näscher. Roman. Fritzsch, Leipzig 1678.
  • 1678 De Poesi Hodiernorum Politicorum. Rhetorik. Brühl, Weißenfels 1678.
  • 1679 Baurischer Machiavellus. (Komödie).
  • 1680 Der Tochter-Mord welchen Jephta unter dem Vorwande eines Opfers begangen hat. (Schulspiel).
  • 1682 Von Jacobs doppelter Heyrath. (Komödie).
  • 1682 Masaniello. Tragödie.
  • 1682 Von Tobias und der Schwalbe. Komödie.
  • 1683 Zittauisches Theatrum
  • 1684 Neu-Erleuterter Politischer Redner. Gerdes, Leipzig 1684.
  • 1690 Politische Fragen. Mieth, Dresden 1690.
  • 1691 Curiöse Gedancken Von Deutschen Brieffen. Rhetorik. Mieth, Dresden 1691.
  • 1692 Curiöse Gedancken Von Deutschen Versen. (Poetologie). Gleditsch, Leipzig 1692.
  • 1696 Der verfolgte Lateiner. (Drama).
  • 1701 Curiöse Gedancken Von Wolcken-Brüchen. Mieth, Dresden und Leipzig 1701.
  • Epistolae Selectiores (Ausgewählte Briefe, 1716).

Видання Sämtliche Werke за редакцією Ганса-Герта Ролоффа, де Грюйтер, Берлін 1971-, організовано наступним чином:

  • Band 1: Historische Dramen I. 1971.
  • Band 2: Historische Dramen II. 1991.
  • Band 3: Historische Dramen III. 1971.
  • Band 4: Biblische Dramen I. 1973.
  • Band 5: Biblische Dramen II. 1973.
  • Band 6: Biblische Dramen III. 1988.
  • Band 8: Biblische Dramen V. 1976.
  • Band 10: Lustspiele I. 2023.
  • Band 11: Lustspiele II. 1976.
  • Band 12: Lustspiele III. 1986.
  • Band 13: Lustspiele IV. 1996.
  • Band 14: Schauspiele I. 2022.
  • Band 15: Schauspiele II. 1986.
  • Band 16: Schauspiele III. 2002.
  • Band 17: Romane I. 2006.
  • Band 18: Romane II. 2005.
  • Band 19: Romane III. 2004.
  • Band 21: Gedichte II. 1978.
  • Band 23: Politische Schriften I. 2023.

Важливим є видання листування з чеським єзуїтом і вченим Бальбіном, яке він писав латиною:

  • Ludwig Richter: Der Briefwechsel zwischen Bohuslav Balbín und Christian Weise 1678–1688. Lateinisch-deutsche Ausgabe (hrsg., eingeleitet und kommentiert von Ludwig Richter, übersetzt von Günther Rautenstrauch), Stuttgart 2010, ISBN 978-3-515-09688-1.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118630369 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Трагедія була опублікована в кількох нових виданнях видавництвом Реклам у Штутгарті з 1971 року та видавництвом Реклам у Лейпцигу в 1986 році, і її рецепція відображає інтерес того часу до повстанців. Здається, не було жодного перекладу цієї трагедії чи інших творів Вайзе східноєвропейськими чи іншими мовами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Erich Schmidt, Otto Kaemmel: Christian Weise. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 41, Duncker & Humblot, Leipzig 1896, S. 523–536.
  • Gerhard Dünnhaupt: Christian Weise (1642–1708). In: Gerhard Dünnhaupt: Personalbibliographien zu den Drucken des Barock. Band 6: Speer – Zincgref. Die Register (= Hiersemanns bibliographische Handbücher. Band 9). 2., verbesserte und wesentlich vermehrte Auflage des bibliographischen Handbuches der Barockliteratur. Stuttgart 1993, ISBN 3-7772-9305-9, S. 4179–4250 (Повний список праць та літератури).
  • Peter Behnke und Hans-Gert Roloff (Hrsg.): Christian Weise – Dichter, Gelehrter, Pädagoge: Beiträge zum ersten Christian-Weise-Symposium aus Anlass des 350. Geburtstages, Zittau 1992 (= Jahrbuch für internationale Germanistik. Band 37). Lang, Bern u. a. 1994, ISBN 3-906752-39-9.
  • Peter Hesse (Hrsg.): Poet und Praeceptor. Christian Weise zum 300. Todestag. 2. Internationales Christian-Weise-Symposium 21. – 24. Oktober 2008 in Zittau. Tagungsband. Dresden 2009, ISBN 978-3-940310-51-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хрістіан_Вайзе&oldid=41333655