Ко́нфікс (від лат.confixus — прикріплений), або ци́ркумфікс (від лат.circum — навколо; буквально — прикріплений колом, навколо), — афіксальна морфема (інакше кажучи, афікс), яка складається з двох компонентів (біморфема) – префікса і суфікса. Специфіка конфікса полягає в тому, що ці два компоненти беруть участь у процесі словотворення одночасно. Так, слово заморський утворено за допомогою конфіксації, тобто одночасного додавання до кореня -мор-префіксаза- та суфікса-ськ-. Порівняйте, зокрема, приклади в російській мові: за-речь-е, под-окон-ник. Якщо у словотвірному акті немає такої одночасності, то це не конфіксація, а префіксація чи суфіксація (залежно від характеру морфеми). У слов'янських мовах конфікси трапляються рідко[1]. В українській мові Н. Клименко й Є. Карпіловська виокремлюють 60 конфіксів. Дублетний термін циркумфікс менш поширений в українській мовознавчій літературі за варіант конфікс.
