Шамич Олександр Миколайович
 | |||
| Повне ім'я | Олександр Миколайович Шамич | ||
|---|---|---|---|
| Народився | 17 травня 1968 (55 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||
| Місто | Київ | ||
| Національні змагання | |||
| Роки | Ліга | ||
| 1995–1996 | Друга ліга | ||
| 1996–1999 | Перша ліга | ||
| 2000–2010 | Прем'єр-ліга | ||
| Міжнародні змагання | |||
| Роки | Організація | ||
| 2002–2003, 2008-2010 | ФІФА | ||
Олександр Миколайович Шамич (17 травня 1968, Київ) — український футбольний арбітр, спорторганізатор, вчений. Доктор психологічних наук, професор.
Біографія[ред. | ред. код]
Футболом розпочав займатися у 1976 р. в дитячій команді «Темп» м. Київ, випускник СДЮСШОР МІСЬКВНО м. Київ (тренери Є.П.Соловцов та В.І.Шилов).
З 1991 р. на громадських засадах працював у Федерації футболу України секретарем аматорського футболу та секретарем комітету арбітрів, з 1996 р. зарахований на посаду помічника генерального секретаря. Також обіймав посади начальника організаційного відділу і начальника відділу забезпечення збірних команд та проведення змагань. З 2007 р. голова Комітету арбітрів Федерації футболу м. Києва (ФФК), з 2010 р. голова Колегії футбольних арбітрів та спостерігачів м. Києва, з 2015 по 2018 рр. член комітету арбітрів Української асоціації футболу.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив у 1995 р. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (факультет інформатики та обчислювальної техніки) — інженер-системотехнік, у 1999 р. Національний університет фізичного виховання і спорту України (олімпійський та професійний спорт) — тренер-викладач з футболу, з відзнакою магістратуру Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»: у 2013 р. (правознавство) — юрист, та 2017 р. (соціальна робота) — фахівець із соціальної роботи.
З 2003 р. працював викладачем кафедри футболу Національного університету фізичного виховання і спорту, з 2007 р. старшим викладачем Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. З 2008 р. доцент кафедри фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». З 2019 р. завідувач кафедри фізичного виховання і спорту Київського національного університету будівництва і архітектури.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Доктор психологічних наук, професор. У 2011 р. захистив дисертацію кандидата педагогічних наук в Інституті проблем виховання Національної академії педагогічних наук України на тему «Формування громадської активності молодших підлітків в дитячих спортивних об’єднаннях за місцем проживання». Автор власного визначення понять «Громадська активність» та «Громадська активність підлітка». У 2020 р. захистив дисертацію доктора психологічних наук на тему «Психологія самореалізації особистості в паралімпійському спорті». Захист відбувся в Інституті психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. Вчений розробив модель самореалізації особистості в паралімпійському спорті та розкрив психологічні особливості базових параметрів самореалізації особистості паралімпійців. Автор понад 100 навчально-методичних та наукових робіт в галузі педагогіки, психології, права, фізичної культури і спорту та історії спорту. Автор науково-історичного видання "Київський футбол на межах часів. Люди, події, факти. Суддівство матчів (1913—2013 рр.)". Член редакційної колегії журналу «Фізичне виховання в рідній школі». Протягом 7 років був ведучим уроку футболу на Першому Національному радіоканалі в дитячій ранковій радіопередачі «Школяда», де спонукав слухачів до постійних занять спортом та здорового способу життя.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Орден «За заслуги» III ступеню (2021 р.). Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2013 р.). Відмінник освіти України. Нагороджений найвищими відзнаками Київського міського голови - нагрудним знаком «Знак пошани» та Міністерства освіти і науки України - нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». Відзнаками: Національної академії педагогічниї наук України - медаллю «Ушинський К.Д.», Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту – нагрудними знаками «Почесний працівник фізичної культури і спорту» та «За активну громадську діяльність», Української православної церкви Київського патріархату орденом Святого Миколая Чудотворця, почесними грамотами та відзнаками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Київської міської державної адміністрації, Української асоціації футболу, Федерації футболу м. Києва.
Кар'єра арбітра[ред. | ред. код]
Проводити матчі аматорських команд розпочав у 1991 р., Всеукраїнські змагання у 1992 р. Матчі другої ліги чемпіонату України проводив з 1995 р., першої ліги, як асистент арбітра, з 1996 р., вищої ліги з 2000 р. На міжнародних матчах асистентом арбітра працював з 2002 р.
В чемпіонаті та кубку України (1995—2010 рр.) провів 114 матчів. Всього в чемпіонатах, першостях та кубку України серед професіональних команд, в якості асистента арбітра, провів 310 матчів та 53 матчі міжнародного рівня.. Арбітр Національної категорії (1999 р.), асистент арбітра ФІФА (Міжнародної Футбольної Федерації).
Учасник фінального турніру Чемпіонату Європи (U-19) 2003 року.
З 2010 року — спостерігач арбітражу Всеукраїнських змагань з футболу.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня (2021 р.)
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2013 р.)
- Асистент арбітра фінального матчу Кубка України (2009 р.)
- Володар «Золотого прапорця» — найкращому асистентові арбітра Чемпіонату України сезонів 2002/2003, 2005/2006 і 2008/2009 рр. (опитування газети «Команда»)
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Голова Комітету арбітрів ФФК (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 20 січня 2016.
- Профіль на сайті Комітету арбітрів УАФ (укр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020.