Ябда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ябда
Народився невідомо
Помер після 548
Орес
Титул цар Авресу
Попередник Мастій

Ябда або Яуда (д/н — після 548) — цар Авресу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син і спадкоємець Мастія, володаря Авресу (південна Бізацена). Був одружений на доньці Мефаніата, володаря Мавро-римського царства. Проте воював з останнім, вбивши в битві Мефаніата. Також був запеклим ворогом Ортаї, володаря держави Ходна.

У 535 році підтримав повстання берберів Нумідії на чолі із Куциною, Есділасом, Медісінісою, Юрфуртою. Невдовзі Ябда фактично очолив загальний виступ проти візантійців. Вдалося створити 30 тис. війське, яку захопило значні області Нумідії та Бізацени. Згідно Прокопія Кесарійського неподолік колодяця біля Тігріс Ябда в герці зазнав поразки від візантійського військовика Алфія, проте вижив і відступив. Проти Ябди виступили Масуна, син Мефаніата, і Ортая. Зрештою навесні 535 року біля гори Бургаон Ябда зазнав важкої поразки від преторіанського префекта Соломона, відступивши до своїх володінь. візантійці переслідували того до гір Авресу, але повстання чатсини візантійського війська 536 року змусило Соломона повернутися до Карфагену.

Цим скористався Ябда задля відновлення своїх сил. Він замирився з давнім ворогом Ортаєю. Також надав підтримку заколотникові Стотзі. Але у 537 році за обійцянки визнання влади або зазначні гроші Ябда перейшов на бік магістра Германа, внаслідок чого Стотза зазнав поразки у битві біля Целлас Ватарі. В подальшому разом з іншими берберами переслідував Стотзу до Мавро-римського царства.

У 539 році після повернення Соломона до Африки знову вступає з ним у конфлікт. Але у битві при Бабосі зазнає поразки, відступивши до фортеці Зербула. Але протримався недовго, втікши до фортеці Тумар. Тут отримав поранення у бедро, тому не наважився чинити подальшій спротив візантійцям. Внаслідок останні захопили усі землі Ябди, зокрема йогородину і величезні скарби. На них Соломон зміг збудувати низку фортець в Нумідії і Мавританії Цезарійській. Ябда знайшов прихисток в Мавро-римському царстві, спонукавши його правителя Масуну почати війну проти візантійців, яка завершилася поразкою берберів 541 року.

У 544 році, скориставшись повстанням берберів Триполітанії та подальшою поразкою і загибеллю Соломона, Ябда повернувся і відновив владу в своїй державі Аврес. 545 році спільно з Анталом, царем Хафси, і Куциною виступив проти візантійців, проте магістр Артабан перетягнув на свій бік куцину, а 546 рокузавдав поразки Анталу. Втім того ж року підтримав заколот вандала Гонтаріка, який спробувавзахопитиКарфаген й передатийого Ябді. Проте виступ було придушено. У 546 році Ябда зазнав поразки від магістра Іоанна Трогліти, після чого вимушен буввизнати зверхність імперії, отримавши статус федерата. У 547—548 роках брав участь у військових походах Трогліти проти військ Антала і Каркасана, відзначившись у битві на Катонових полях 548 року. Подальша доля Ябди невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Michel Janon, " L'Aurès au VIe siècle. Note sur le récit de Procope ", Antiquités africaines, vol. 15, no 1,‎ 1980, p. 345—351
  • John Robert Martindale, Arnold Hugh Martin Jones et John Morris, The Prosopography of the Later Roman Empire — Volume III, AD 527—641, Cambridge University Press, 1992
  • Yves Modéran, Les Maures et l'Afrique romaine (IVe-VIIe siècle), Publications de l’École française de Rome, coll. " Bibliothèque des Écoles françaises d'Athènes et de Rome ", 22 mai 2013