Януш Кузьмич Заславський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Заславський
Народився бл. 1629/1631
Помер 27 липня 1562
Вільно
Країна  Велике князівство Литовське
Національність українець
Титул князь
Конфесія православ'я
Рід Заславські
Батько Кузьма Заславський
Мати Анастасія Юріївна Гольшанська Дубровицька
У шлюбі з Марина або Маріанна
Діти 2 сина і 1 донька
Герб
Герб

Януш (Іван) II Заславський (*бл. 1629/1631 — 27 липня 1562) — державний діяч Великого князівства Литовського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із князівського роду Заславських власного гербу. Син Кузьми Заславського, старости свіслоцького і кам'янецького, і Анастасії Гольшанської-Дубровицької. Про його життя і діяльність залишилося обмаль відомостей. Оженився на представниці роду Чапличів-Шпановських (за іншими відомостями — Кирдеїв).

1556 році втратив батька. Разом з матір'ю на виконання заповіту батька надав церкві Пресвятої Трійці «двірецького монастиря» чотири села: Двірець, зі ставом і млином, Волижинці, Завадинці і Сенютки.

Януш Заславський став удівцем приблизно на початку 1561 року, його дружина померла невдовзі після народження молодшого сина Михайла. Того ж року померла мати Заславського. Навесні або на початку літа 1562 року Заславський прибув до великокнязівського двору у Вільно, де обговорювалися деталі військових дій зі стримування військ московського царя Івана IV Грозного, які вдерлися на територію Литви. Тут за нез'ясованих обставин раптово помер у липні того ж року.

Своєю останньою волею Януш Заславський розпорядився передати опіку над родиною та усіма родовими маєтками троцькому каштеляну і надвірному гетьманові Григорію Ходкевичу.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Маріана, донька Петра Чаплича-Шпанівського.

Діти:

  • Януш (1590—1629)
  • Ганна (д/н—1618)
  • Михайло (1561—1587)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тесленко І. Заславська замкова книга XVI ст. // Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції 21-22 грудня 2006 року. — Ізяслав-Острог, 2006
  • Звідки почалось Пересопницьке Євангеліє