Перегляд вихідного коду сторінки 2С9 «Нона-С»

{{Картка зброї
| назва                = 2С9 «Нона-С»
| зображення           = 2S9.JPG
| розм_зобр            = 320px
| альт                 = Самохідна артилерійська гармата 2С9 «Нона»
| підпис               = Самохідна артилерійська установка 2С9 «Нона-С»
| походження           = [[Радянський Союз]]
| тип                  = [[Самохідний міномет|Самохідна артилерійсько-мінометна установка]]
<!-- Зазначення типу -->| є_техніка            = так
<!-- Історія використання -->| служба               = з [[1978]]
| оператори            = {{SU}}<br/>{{UKR}}<br/>{{RUS}}<br/>{{BLR}}
| війни                = [[Війна в Афганістані (1979—1989)|Війна в Афганістані]]<br/>[[Конфлікти на пострадянському просторі]]<br/>[[Перша російсько-чеченська війна]]<br/> [[Друга російсько-чеченська війна]]<br/>[[Російсько-грузинська війна (2008)|Російсько-грузинська війна]]<br/>[[Громадянська війна в Сирії|Громадянська війна в Сирії]]<br/>[[Російсько-українська війна (з 2014)|Російсько-українська війна]]
<!-- Історія виробництва -->| розробник            = [[Конструкторське бюро|КБ]] [[Волгоградський тракторний завод|ВгТЗ]]
| дата_розробки        = 
| виробник             = [[Волгоградський тракторний завод]]
| вартість_одиниці     = 
| дата_виготовлення    = [[1978]]–[[1995]]
| кількість            = 
| варіанти             = 2С9-1 «Свірістелка»
<!-- Основні характеристики -->| хар_підпис           = 
| вага                 = 8,5 т ± 2,5&nbsp;% (бойова)
| довжина              = 6 200 мм
| част_довжина         = 
| ширина               = 2 630 мм
| висота               = 2 300 мм
| діаметр              = 
| обслуга              = 3
| десант               = <!-- Характеристики техніки/ракет -->
| броня                = [[Алюмінієва броня|алюмінієва]], катана, протикульова
| основне_озброєння    = 120-мм [[Гладкоствольна зброя|гладкоствольна]] [[2А51]]
| додаткове_озброєння  = 
| двигун               = 
| потужність_двигуна   = 
| пп_відношення        = 
| корисне_навантаження = 
| трансмісія           = 
| підвіска             = індивідуальна [[гідропневматична підвіска|гідропневматична]]
| кліренс              = 450—100 мм
| паливо               = 
| ємність_палива       = 
| дальність_техніки    = 500км (400 <br/>(96-116 на плаву))
| швидкість            = 60 км/год (45…50 <br/>(9-10 на плаву))
| наведення            = 
| керування            = 
| прохідність          = 
}}
{{Otheruses|Нона (значення)}}
'''Самохі́дна артилері́йська установка 2С9 «Но́на-С»'''&nbsp;— основна [[артилерійська система]] [[повітряно-десантні війська|повітряно-десантних]] та [[аеромобільні війська України|аеромобільних військ]]. [[Гусеничний рушій|Гусенична]], броньована, плаваюча, аеротранспортабельна, [[Десант повітряний|авіадесантовна]] [[парашут]]ним, парашутно-реактивним та посадочним способами. 2С9 «Нона-С» призначена для безпосередньої [[вогнева підтримка|вогневої підтримки]] [[Підрозділ (військова справа)|підрозділів]] повітряно-десантних військ на полі [[Бій|бою]].

[[Самохідна артилерійська установка]] (САУ) 2С9 «Нона-С» може бути десантована з літаків ВТА ([[військово-транспортна авіація|військово-транспортної авіації]]) типу [[Ан-12]], [[Ан-22 «Антей»|Ан-22]], [[Ан-70]], [[Ан-124 «Руслан»|Ан-124]], [[Іл-76]].

== Історія створення ==
У період свого розквіту радянські [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] (останні два десятиліття існування СРСР) становили могутню силу. Підтримувана тоді воєнна доктрина [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] передбачала застосування повітряно-десантних військ, як засіб випередження дій противника в ході ведення [[стратегічна наступальна операція|стратегічних наступальних операцій]]. Шість [[повітряно-десантна дивізія|повітряно-десантних дивізій]], близько 15 окремих [[повітряно-десантна бригада|повітряно-десантних]] та десантно-штурмових [[Бригада (військова справа)|бригад]] і [[полк]]ів, окремі бригади і [[батальйон]]и спеціального призначення мали спроможності щодо перекидання в будь-яку точку земної кулі. Прикладом тому може слугувати захоплення [[Прага|Праги]] ([[Чехословаччина]]) в [[1968]]&nbsp;р. силами [[7-ма повітряно-десантна дивізія (СРСР)|7-ї]] і [[98-а повітряно-десантна дивізія (СРСР)|98-ї гвардійських дивізій ПДВ]] під час [[Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини|операції «Дунай»]] і ще швидше оволодіння [[Кабул]]ом [[103-я повітряно-десантна дивізія (СРСР)|103-ю Гвардійською повітряно-десантною дивізією]] в [[1979]] році під час [[Війна в Афганістані (1979—1989)|введення радянських військ в Афганістан]].

Широкомасштабні бойові дії «крилатої піхоти» на території [[противник]]а&nbsp;— а саме так планувалося використовувати ПДВ&nbsp;— вимагали значної вогневої потужності. Забезпечити її могла тільки [[артилерія]], що діяла разом з [[десантник]]ами. Авіадесантні самохідні артилерійські установки [[АСУ-57]] та [[АСУ-85]], що перебували на озброєнні десанту з 60-х рр., мали своїм головним завданням боротьбу з танками. Але десантування дуже важкої [[АСУ-85]] здійснювалося тільки шляхом посадки транспортного літака на [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкову смугу]], що обмежувало головну тактичну перевагу десанту&nbsp;— раптовість.

Тому, наприкінці 60-х рр., в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] була створена принципово нова бойова машина десантних військ [[БМД-1]]. На її базі вирішили розробити й самохідну артилерійську установку, що отримала назву [[2С2 «Фіалка»]]. Але використання потужної 122-мм артилерійської гармати, аналогічної тій, що встановлена на САУ [[2С1 «Гвоздика»]], мало наслідком те, що шасі БМД-1 не витримувало перевантажень при стрільбі. Окрім [[2С2 «Фіалка»|2С2 «Фіалки»]], також на базі БМД-1, спеціально для десантних військ був розроблений 120-мм [[Самохідна артилерійська установка|самохідний міномет]] [[2С8 «Ландиш»|2С8 «Ландыш» («Конвалія»)]], що заряджався з [[казенник]]а. Але й він не був взятий на [[озброєння]].

До середини 70-х на [[Волгоградський тракторний завод|Волгоградському тракторному]] і [[Курган (місто)|Курганському]] машинобудівних заводах, також для [[повітряно-десантні війська|повітряно-десантних військ]], на конкурсній основі були створені два [[легкий танк|легких танки]] («об'єкт 934» і «об'єкт 685»), основною зброєю яких була довгоствольна 100-мм [[гармата]]. Проте, з низки причин вони теж не були взяті на озброєння. Завдання щодо створення могутнього самохідного вогневого засобу для підтримки дій [[десантник]]ів продовжувало залишатися вельми гострою.

Приблизно в той же час на озброєння повітряно-десантних військ був взятий і гусеничний десантний [[бронетранспортер]] [[БТР-Д]]. Його головною відмінністю від [[БМД-1]], на основі якої він створювався, була відсутність поворотної башти і подовження на один [[Опорний коток|коток]] шасі, що дозволило підвищити [[вантажопідйомність]]. Водночас під керівництвом [[Доктор наук|доктора технічних наук]] Авеніра Новожилова конструкторами з ЦНІІ Точного машинобудування, що в підмосковному Климовське, спільно з фахівцями відомої Мотовіліхи в [[Перм]]і, була створена принципова нова 120-мм [[Нарізна зброя|нарізна гармата]] 2А51 для [[Артилерійська підтримка|безпосередньої підтримки]] [[Сухопутні війська|сухопутних військ]]. Це дозволило розробити та в [[1981]]&nbsp;р. взяти на озброєння повітряно-десантних військ універсальну артилерійську систему, що поєднувала в собі функції [[гармата|гармати]], [[Гаубиця|гаубиці]] і [[міномет]]у.

[[Самохідна артилерійська установка]] для повітряно-десантних військ отримала назву '''''2С9 «Нона-С»'''''. За однією з легенд, що завжди виникають при створенні нової зброї, ''«НОНА»''&nbsp;— не ім'я жінки, а абревіатурне скорочення назви&nbsp;— ''«{{lang-ru|Новое орудие наземной артиллерии}}»''.

=== Характеристики гармати ===
Навіть для сьогодення '''2С9 «Нона-С»'''&nbsp;— унікальна [[артилерійська система]], що поєднує в собі властивості гармат різних видів і призначена для безпосередньої [[вогнева підтримка|вогневої підтримки]] підрозділів повітряно-десантних військ на [[Бойовий простір|полі бою]].

Можливості цієї гармати дозволяють застосовувати її не тільки для ураження живої сили і руйнування [[Фортифікаційна споруда|оборонних споруд]] супротивника, але і вести боротьбу з танками, для чого до боєкомплекту входять різні набої. В першу чергу, це спеціальні [[осколково-фугасний снаряд|осколково-фугасні артилерійські снаряди]] з готовим нарізом на провідному поясочку; такими снарядами можна вести вогонь на дальність до 8,7&nbsp;км, а їх невисока початкова швидкість (367 м/с) дозволяє вести стрільбу з великою крутістю траєкторії.

Важливою характеристикою гармати 2С9 «Нона-С» щодо [[Артилерійська підтримка|безпосередньої підтримки]] військ на полі бою є її найменша дальність стрільби: для [[Артилерійський снаряд|артилерійського снаряда]] вона становить 1,7&nbsp;км, а для [[Мінометна міна|міни]]&nbsp;— 400&nbsp;м. Тому до [[боєкомплект]]у 2С9 можуть входити звичайні 120-мм [[Мінометна міна|мінометні міни]]&nbsp;— [[осколково-фугасний снаряд|осколково-фугасні]], [[Освітлювальний снаряд|освітлювальні]], [[Димовий снаряд|димові]] і [[Запалювальний снаряд|запалювальні]].

Прицільна дальність стрільби осколково-фугасною міною&nbsp;— 7,1&nbsp;км. Це дозволяє здійснювати підтримку своїх військ з [[Вогнева позиція|вогневих позицій]] безпосередньо з [[Бойові порядки|бойових порядків]] піхоти.

[[Гармата]] 2С9 «Нона-С» відмінно пасує для безпосередньої підтримки військ на полі бою. Як правило, стрільба під кутом підіймання ствола від −4° до +35° ведеться снарядами, а при куті підіймання до +80°&nbsp;— [[Мінометна міна|мінами]]. Оскільки при діях в тилу противника не завжди можна розраховувати на своєчасне підвезення набоїв, то для самохідної артилерійської гармати 2С9 передбачена можливість використання 120-мм [[осколково-фугасний снаряд|осколково-фугасних мін]] від мінометів виробництва інших країн. З моменту створення гармати на «Ноні» пройшли випробування боєприпаси виробництва [[Німеччина|Німеччини]], [[Франція|Франції]], [[Ізраїль|Ізраїлю]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Китай|Китаю]].

Основний [[боєприпаси|боєприпас]] для 2С9 «Нона-С» є надпотужний [[осколково-фугасний снаряд]] ''30Ф49''. При його вибуху утворюється понад 3500 осколків вагою 0,5-15 г, що розлітаються зі швидкістю 1800&nbsp;м/с. Якщо [[детонатор]] цього снаряду встановлений на [[Фугасність|фугасну дію]], то в [[ґрунт]]і утворюється вирва завглибшки 2&nbsp;м та діаметром 5&nbsp;м. Постріли ''30Ф49'' дозволяють «діставати» цілі на відстані до 8,7&nbsp;км. Для боротьби з [[бронетехніка|бронетехнікою]] використовуються [[кумулятивний снаряд|кумулятивні снаряди]]. [[Початкова швидкість (балістика)|Початкова швидкість]] такого [[Артилерійський снаряд|снаряда]] дорівнює 560 м/с та забезпечує високу точність стрільби на дальність до 1 кілометра. При цьому снаряд здатний пробити більше 600&nbsp;мм сталевої [[Броня|броні]] і дозволяє ефективно вести боротьбу з [[Бронетехніка|бронетехнікою]] противника.

Ефективність уламкової дії таких 120-мм снарядів наближається до ефективності звичайних 152-мм осколково-фугасних снарядів радянських та іноземних гаубиць.

Боєкомплект, що возиться, складається з 40 [[осколково-фугасний снаряд|осколково-фугасних]], [[кумулятивний снаряд|кумулятивних]], [[Запалювальний снаряд|запалювальних]], димових та освітлювальних пострілів.

До [[екіпаж]]у машини входить чотири особи: [[командир]], [[навідник]], заряджаючий та [[механік-водій]].

=== Технічні характеристики ===
Необхідність [[десантування]] САГ парашутним способом вимагала зробити її дуже легкою. Тому броньовий корпус САГ виготовлений з алюмінієвої броні, проте він захищає [[екіпаж]] та обладнання від рушнично-кулеметного вогню. Потужний [[двигун|рушій]]: 6-циліндровий [[V-подібний двигун|V-подібний]] [[Дизельний двигун|дизель]] з рідинним охолоджуванням ''5Д20'', потужністю в 240 [[Кінська сила|к.с.]], і [[гідропневматична підвіска]] забезпечують 2С9 «Нона-С» велику рухливість&nbsp;— максимальну [[швидкість]] по шосе до 60 км/год, а на плаву до 9 км/год. Керована підвіска забезпечує не тільки плавність ходу, але і дає можливість змінювати величину дорожнього просвіту: при необхідності висоту самохідної гармати можна зменшити на 35&nbsp;см. Оскільки заряджання такої зброї при великих кутах піднесення, особливо характерних для стрільби по-мінометному, досить трудомістке, то його забезпечили спеціальним пневматичним механізмом досилання. Стиснуте [[повітря]] використовують також і для продування каналу ствола після кожного пострілу, що значно знижує загазованість бойового відділення.

Досвід бойового застосування цієї установки, в тому числі й [[Війна в Афганістані (1979—1989)|в Афганістані]], довів її високу надійність: 2С9 «Нона-С» своїм вогнем не раз виручала [[десантник]]ів. Піднятий майже в [[зеніт]] [[Ствол (зброя)|ствол]] дозволяв вирішувати в горах такі завдання, які не могли впорати ані гаубиці, ані гармати.

<!--
{{Двигун
 | виробник                  = [[Барнаултрансмаш|БЗТМ]]
 | зображення                = 
 | марка                     = '''5Д20-240'''
 | тип                       = [[Дизельний двигун|дизельний]]
 | об'єм                     = 15 900
 | потужність                = 
 | потужність кс             = 240
 | оберти потужності         = 2400
 | обертальний момент        = 823
 | оберти обертального моменту = 1400..1500
 | конфігурація              = [[V-подібний двигун|V-подібний]]
 | циліндрів                 = 6
 | клапанів                  = 24
 | макс швидкість            = 
 | розгін                    = 
 | змішаний розхід           = 72
 | городской расход          = 
 | расход на трассе          = 58 
 | хід поршня                = 150
 | діаметр циліндра          = 150
 | степень сжатия            = 15,8
 | система питания           = [[поршневий насос]]
 | статья                    = 
 | викиди                    = 
 | екологічні норми          = 
 | охолодження               = [[Рідинна система охолодження двигуна|рідинне]]
 | клапанний механізм        = 
 | матеріал блоку циліндрів  = 
 | матеріал гбц              = 
 | ресурс                    = 
 | тактність                 = 4
 | Порядок запуску           = 1л-1п-2л-2п-3л-3п
 | максимальні оберти        = 2850
 | червона зона              = 
 | рекомендоване паливо      = [[дизельне пальне|ДЛ]], [[дизельне пальне|ДЗ]], [[дизельне пальне|ДА]]
}}
-->

=== Модифікації ===
* '''''2С9-1 «Свірістелка»''''': У [[1985]]&nbsp;р. за наслідками бойового застосування в [[Афганістан]]і була проведена модернізація САО з метою збільшення бортового боєзапасу до 40 пострілів.
* '''''2Б16 «Нона-К»''''': Висока ефективність бойового застосування нової гармати довела необхідність мати її не тільки в повітряно-десантних, а й в [[Сухопутні війська СРСР|сухопутних військах]] і [[морська піхота|морській піхоті]]. Тому, спеціально для оснащення мотострілецьких батальйонів сухопутних військ була розроблена і в [[1986]] взята на [[озброєння]] [[гармата]] 2Б16 «НОНА-К», яку перевозить буксир.
* Подальшим розвитком 2С9 «Нона-С» стала [[самохідна артилерійська установка|самохідна артилерійська гармата]] САГ '''''[[2С23|2С23 «Нона-СВК»]]''''', яка взята на озброєння у [[1990]]. Базою для нею послужив колісний [[бронетранспортер]] [[БТР-80]]. Нова центрозарядна [[Нарізна зброя|нарізна]] напівавтоматична артилерійська гармата ''2А60'' розташована в зварній башті з крицевих броньових листів; така башта в цілому аналогічна башті 2С9 «Нона-С».

У 1993 році в [[Росія|Росії]] створена та в [[1996]] взята на озброєння 120-мм автоматизована САГ '''''[[2С31 «Вена»]]''''' («Відень») («об'єкт 934»). Її шасі виготовлене на базі бойової машини піхоти [[БМП-3]] масою 19,5 тон.

=== Машина управління вогнем артилерії «Реостат» (1В116/1В118/1В119) ===
Одночасно з артилерійською системою '''2С9 «Нона-С»''' у війська на озброєння пішла [[машина управління вогнем артилерії]] '''''[[1В119 «Реостат»]]'''''. Вона обладнана РЛС розвідки наземних цілей з дальністю виявлення до 14&nbsp;км, [[Лазерний далекомір|лазерним далекоміром]] (дальність до 8 км), денними та нічними приладами спостереження, топоприв'язником, бортовою [[ЕОМ]], двома [[радіостанція]]ми Р-123, однією Р-107. Екіпаж розташовується у рубці, прилади встановлені в обертовій башті.

[[Файл:Reostat.JPG|thumb|350px|[[Машина управління вогнем артилерії]] ''1В119 «Реостат»'']]

Озброєння включає: [[курсовий кулемет|курсовий]] ПКТ, [[Переносний зенітно-ракетний комплекс|ПЗРК]], три [[реактивна протитанкова граната|реактивні протитанкові гранати]] типу [[РПГ-18|РПГ-18 «Муха»]].

== Оператори ==
Приблизна кількість '''2С9''' на цей час у світі<ref>Довідник «Джейн» (Jane's Armour and Artillery 1997-98 ISBN 0-7106-1542-6)</ref>
* {{RUS}}&nbsp;— близько 600
* {{UKR}}&nbsp;— 63
* {{UZB}}&nbsp;— 60
* {{BLR}}&nbsp;— 54
* {{AZE}}&nbsp;— 27
* {{KGZ}}&nbsp;— 12
* {{TKM}}&nbsp;— 12
* {{MDA}}&nbsp;— 9

=== Україна ===

Станом на 2021 рік єдиним оператором 2С9 в Україні є [[25-та окрема повітрянодесантна бригада (Україна)|25-та окрема повітряно-десантна бригада]], що зазнала найбільших втрат особового складу у гарячій фазі [[війна на сході України|бойових дій на Донбасі]] у 2014 році. Також було втрачено, пошкоджено, або випрацювано ресурс значної кількості техніки<ref name="mil.2021-03-30"/>.

Наприкінці березня 2021 року Український мілітарний портал повідомив, що у Шепетівці на ремонтному заводі «схрещують» артилерійську частину 2С9 «Нона» та шасі БМП/БРМ. Таким чином в Україні реалізують концепцію радянської самохідної артилерійської установки [[2С17-2 «Нона-СВ»]]<ref name="mil.2021-03-30"/>.

Однак, було не зрозуміло чи є це ініціативним проєктом ДП «[[Шепетівський ремонтний завод]]», чи державною програмою по заміні шасі артилерійських установок 2С9 на більш поширене в українському війську<ref name="mil.2021-03-30">{{cite web
 | url = https://mil.in.ua/uk/news/u-shepetivtsi-shreshhuyut-nona-ta-bmp/
 | title = У Шепетівці «схрещують» НОНА та БМП
 | author = Люксіков Михайло
 | publisher = Український мілітарний портал
 | date = 2021-03-30
 | accessdate = 30 березня 2021
 | archive-date = 30 березня 2021
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210330084213/https://mil.in.ua/uk/news/u-shepetivtsi-shreshhuyut-nona-ta-bmp/
 }}</ref>.

== Див. також ==
{{Commons category|2S9 Nona}}
* [[2С8 «Ландиш»]]
* [[2С2 «Фіалка»]]
* [[БМД-1]]
* [[БМД-2]]
* [[БТР-Д]]
* [[2С17-2]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://topgun.rin.ru/cgi-bin/units.pl?unit=2070 Артсистема 2С9 НОНА-С] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140717025614/http://topgun.rin.ru/cgi-bin/units.pl?unit=2070 |date=17 липня 2014 }}
* [http://military-informer.narod.ru/2s9.html Самоходное артиллерийское орудие 2С9 НОНА-С] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081104123112/http://military-informer.narod.ru/2s9.html |date=4 листопада 2008 }}
* [http://www.army-guide.com/rus/product1785.html 2С9 Нона-С] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080712080611/http://www.army-guide.com/rus/product1785.html |date=12 липня 2008 }}
* [http://flot.sevastopol.info/arms/morpeh/nona.htm 2С9 "Нона"С] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080113055200/http://flot.sevastopol.info/arms/morpeh/nona.htm |date=13 січня 2008 }}
* [http://cheline.com.ua/news/mens-club/alyuminiyeva-artileriya-desantu-37361 Алюмінієва артилерія десанту] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161030165507/http://cheline.com.ua/news/mens-club/alyuminiyeva-artileriya-desantu-37361 |date=30 жовтня 2016 }}
* [http://www.army.lv/files/98.pdf Боевые машины десанта] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120710150547/http://army.lv/files/98.pdf |date=10 липня 2012 }}

{{Бронетехніка та самохідна артилерія СРСР (післявоєнні розробки)}}
{{Артилерія СРСР після 1945}}
{{Бронетехніка ЗСУ-НГУ}}
{{Артилерія ЗСУ-НГУ}}

{{Портали|СРСР|Військова техніка|Війна}}

[[Категорія:Бронетехніка повітрянодесантних військ]]
[[Категорія:Самохідні міномети СРСР]]
[[Категорія:Гусеничні САУ]]
[[Категорія:Артилерія калібру 120 мм]]
[[Категорія:САУ за алфавітом]]
[[Категорія:Артилерія війни на сході України]]
[[Категорія:Артилерія російсько-української війни|Нона]]