Ларарій
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c7/Bible_museum_-_Larenhausaltar_1.jpg/220px-Bible_museum_-_Larenhausaltar_1.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f0/House_altar%2C_Herculaneum_2005.jpg/250px-House_altar%2C_Herculaneum_2005.jpg)
Лара́рій (лат. lararium, від lares; буквально — «місце ларів») — у давньоримському будинку — культове приміщення або місце поклоніння домашнім богам — ларам або пенатам, захисникам домашнього вогнища, сім'ї.
Спочатку ларарій знаходився в атріі, пізніше в кухні або спальні, іноді в саду або у перистилі. Ларарій міг бути прикрашений колонами, склепіннями, розписами. У помпейських будинках ларарій представлений у вигляді кімнати або архітектурної прикраси стіни, ніші чи розпису на стіні.
Часто в ларарії виставляли і скульптурні зображення інших божків чи предків. Щодня після сну жителі дому молилися біля ларарія, під час трапез залишали підношення з їжею і вином, прощалися при від'їзді, просили успіху і захисту.
Ларарій відомий з початків Римської імперії. До того часу ці спорудження називали sacrarium, sacellum чи aedicula.