Костюк Олександр Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поет, краєзнавець, публіцист Олександр Костюк

Костюк Олександр Степанович (6 вересня 1946, с. Карпилівка Рівненської області, нині Україна) — український поет.

Після Городоцької одинадцятирічки працював робітником. Був на строковій військовій службі. Із відзнакою закінчив Рівненський педагогічний інститут. Вчителював, тривалий час був на журналістській роботі. Нині — на творчій роботі.

Друкується в періодиці. Веде громадсько-політичну та пошуково-краєзнавчу роботу.

Поетичні збірки

  • «Дівич-зілля»,
  • «Полинове причастя»,
  • «Лінія болю»,
  • «Опіки серця»,
  • «Аура»,
  • «Акварелі сумної доби»,
  • «Грані»

Автор нарисів про рідне село і національно-визвольні змагання — «Вічний причал» та "Імена, як стяги… "

Село
Світлій пам'яті матері
Антоніни й батька Степана — ::::::: уродженців с. Карпиліки
Автор
На пагорбах, як на малих Бескидах,
Поцяткувавши хатами зело,
Стоїть віки, не сходячи з овиду,
Моє слов'янське сонячне село.
Були ж у тебе дні й не великодні,
Було усе — і слава і хула …
Із відчаєм боролись, як сьогодні,
Не опустивши мудрого чола.
Тобі клялись у чемності заброди
А лицарів ти знаєш не усіх…
Течуть, біжать століть бурхливі води —
І праці, і змагань, і пліток, і інтриг.
Але й у цім важкім коловороті
Було снагою пращуру й мені,
Хвала усім, хто зводить тебе в поті
І хто згорів за тебе у вогні!
15.10.1994 р.

Джерела