Гарун ібн Хумаравейх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:13, 23 лютого 2018, створена RarBot (обговорення | внесок) (Шаблон:Картка:Особа -> Шаблон:Особа)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарун ібн-Хумаравейх
Народивсяневідомо
аль-Катай
Помер30 грудня 904
аль-Катай
·вбито
Національністьтюрок
Титулемір
ПосадаСписок султанів Єгипту
Термін896—904
ПопередникДжейш ібн-Хумаравейх
НаступникШейбан ібн-Ахмед
Конфесіяіслам
РідТулуніди
БатькоХумаравейх ібн-Ахмед
Брати, сестриДжейш ібн-Хумаравейх і Катр ан-Надаd

Гарун ібн-Хумаравейх (*ﻫﺎرون ابن خمارویہ, д/н —30 грудня 904) — емір Єгипту та Сирії у 896—904 роках.

Життєпис

Походив з династії Тулунідів. Син Хумаравейх ібн-Ахмеда. Про дату народження немає достеменних відомостей. Після повалення його брата Джейша у листопаді 896 року, Гаруна посадили на трон військовики. Фактично владу перебрав візир Абу Джаафар ібн-Алі з найвищими військовими очільниками. Сам Гарун поринув у розпутство, пияцтво. Скориставшись цим, у 897 році війська халіфа аль-Муктадіда вдерлися до Північної Сирії. Гарун вимушений був укласти угоду, за якою поступався володіннями в Північній Сирії до міста Хомс і водночас збільшував виплату халіфу щорічної данини від 300 тис. до 450 тис. динарів.

Втім, Гарун ібн-Хумаравейх і далі безтурботно жив у своєму палаці, що призвело до деморалізації війська та спустошення скарбниці. Зрештою цим вирішив скористатися халіф, який у 904 році раптово атакував війська Гаруна в Сирії, після чого стрімко вдерся до Палестини. Послаблене військо Тулунідів не чинило значного спротиву, що дало змогу аббасідським загонам досягти Нілу. В цих умовах відбувся військовий заколот, внаслідок якого Гаруна ібн-Хумаравейха було повалено і страчено, а владу перебрав його стрийко Шейбан ібн-Ахмед.

Джерела

  • Kennedy, Hugh N. (2004). The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second ed.). Harlow, UK: Pearson Education Ltd. ISBN 0-582-40525-4.
  • Thierry Bianquis, "Autonomous Egypt from Ibn Ṭūlūn to Kāfūr, 868—969!, in: (Carl F. Petry ed.), The Cambridge History of Egypt, 2 voll., I, p. 108.