Оксид міді
|
Ця сторінка містить список хімічних сполук, що мають однакову назву. Якщо Ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, то можете повернутися і виправити його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
Оксид міді може означати:
- оксид міді(I), Cu2O
- оксид міді(II), CuO
- оксид міді(III), Cu2O3
Характеристика ряду
Окси́ди мі́ді, окси́ди Ку́пруму — бінарні сполуки Купруму та Оксигену. За звичайних умов ці сполуки є твердими, кристалічними речовинами червоного або чорного кольорів.
З оксидів міді CuO є найбільш розповсюдженим у природі (у складі таких мінералів, як азурит, хризокола, малахіт) та знаходить широке використання. Дещо менше значення має Cu2O (він зустрічається у вигляді мінералу куприту). І найменш поширеним представником, з огляду на його малостійкість, є оксид міді(III), який не зустрічається у вільному стані — його синтезують окисненням гідроксиду міді(II) Cu(OH)2. Cu2O3 досі залишається маловивченою сполукою.
Нижче наведено порівняння деяких фізико-хімічних властивостей оксидів міді.
| Параметр | Cu2O | CuO | Cu2O3 |
|---|---|---|---|
|
|
||
| Молярна маса, г/моль | 143,091 | 79,745 | 175,09 |
| Густина, г/см³ | 6,0 | 6,31 | |
| Температура плавлення, °C |
1235 | 1446 | 400 (розкл.) |
| Температура кипіння, °C |
1800 (розкл.) | прибл. 2000 |
Джерела
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с.