Гокуліка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:31, 1 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ранній буддизм
Письмові джерела

Тапітака
Агами
Гандгара

собори

1-й буддійський собор
2-й буддійський собор
3-й буддійський собор
4-й буддійський собор

Школи

Досектантський буддизм
 Махасамґіка
     Екавіавахаріка[en]
         Локоттаравада
     Кайтіка
         Апарашайла
         Уттарашайла
     Гокуліка
         Бахушрутія
         Праджняптівада
         Четьявада
 Стхавіравада
     Сарвастівада
         Вайбхашики
         Саутрантіка
         Муласарвастівада
     Вібгадж'явада
         Тгеравада
         Махішасака
         Каш'япія
         Дгармагуптака
     Пуґґалавадін
         Ватсіпутрія
             Дхармоттарія
             Бгадраянія
             Самматія
             Шаннагаріка

Гокуліка ( санскр., в буддійській традиції — «з роду бика») — школа гілки махасангхиків. Виникла в кінці III ст. до н. е., відстоюючи достовірність махаяна-сутр, що призвело до її виокремлення з махасангхиків[1].

Суть вчення

Основне положення її вчення формулювалося як «сансара — лише попіл» (звідси і ще одне найменування — куккулакатха, або «міркування про гарячий попел»). На відміну від махасангхиків, гокуліки изнавали авторитетною лише Абхидхарма-питаку, вважаючи, що вивчення Сутра-питаки перешкоджає досягненню вищої мети. Гокуліки відмовлялися від проповіді, відтак і від місіонерської діяльності, вели відокремлений, аскетичний і споглядальницький спосіб життя[2].

Історія

Джамалпур (один з великих районів Матхури) вважався центром Гокуліки у II ст. н. е. Ця релігійна школа перестала існувати в період між IV і IX століттям нашої ери[1].

Примітки

  1. а б Фурцева Л. Р. [http: //dhamma.ru /dict/dict-G.htm#15 Гокуліка] // {{{Заголовок}}} / Абаєва Л. Л., Андросов В. П., Бакаєва Е. П. та ін .; За заг. ред. Жуковської Н. Л. та ін. — М. : Республіка, 1992а.
  2. Махасангхика. Кругосвет. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.