Тапітака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pipal.jpg
Ранній буддизм
Письмові джерела

Тапітака
Агами
Гандгара

собори

1-й буддійський собор
2-й буддійський собор
3-й буддійський собор
4-й буддійський собор

Школи

Досектантський буддизм
 Махасангхіка
     Екав'явахаріка
         Локоттаравада
     Чайтіка
         Апарашайла
         Уттарашайла
     Гокуліка
         Бахушрутія
         Праджняптівада
         Четьявада
 Стхавіравада
     Сарвастівада
         Вайбхашики
         Саутрантіка
         Муласарвастівада
     Вібгадж'явада
         Тгеравада
         Махішасака
         Каш'япія
         Дгармагуптака
     Пудгалавада
         Ватсіпутрія
             Дхармоттарія
             Бхадраянія
             Самматія
             Шаннагаріка

Священні тексти буддизму — одні із перших текстів Будди. Священні тексти буддизму існували вже в I ст. до н. е. та були написані мовою палі, якою, як вважають науковці, користувався Будда. Складаються тексти із 31 книги; вони поділені на три частини та мають назву Тріпітака, що перекладається як «Три кошики».

Віная-пітака (кошик дисципліни)[ред. | ред. код]

Він містить правила і приписи для монахів та монахинь. По-суті, це статути буддійських монастирів.

Сутта-пітака (кошик проповідей)[ред. | ред. код]

Він складається із проповідей, притч, прислів'їв Будди та його учнів.

Абхідхарма-пітака (кошик найвищої доктрини)[ред. | ред. код]

Він містить коментарі до «Чотирьох благородних істин» (філософія буддизму), «Восьмирічного шляху» (етика буддизму) і психотехніки буддизму із метою досягнення «просвітлення» за допомогою медитації.

Махаянська література[ред. | ред. код]

Написана мовою санскриту, китайськой й тибетською. Вона надто числена: самі тексти (без коментарів) сягають 5000 томів. Багато положень махаянської літератури не знаходимо у превісних буддійських текстах. Це свідчить про те, що пізніші тексти буддизму відрізняються від первинних доктрин, викладених самим Буддою.

Всі ці тексти дбайливо зберігались і переписувались у найбільш відомих на той час монастирях. У 1871 році у Мандалі (Бірма) був скликаний П'ятий буддійський собор, на якому 2400 ченців — знавців канону — шляхом звірки різних списків і перекладів створили уточнений текст Тріпітаки, який потім був вирізьблений на 729 спеціально вирізаних мармурових плитах. Для кожної плити був побудований окремий мініатюрний гостроверхий храмик. Ці храмики, які стоять стрункими рядами, склали храмовий комплекс Кутодо — ціле своєрідне храмове містечко, сховище канону. Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною неканонічну. Це, в основному, збірники біографій Будди або коментарі до канону.