Ту-ап
Ту-ап (англ. two-up, «два догори»; також відомо, як swy, від нім. zwei «два»[1][2]) — традиційна австралійська гра з підкиданням двох монет за допомогою спеціальної дошки[3][4]. Найбільш популярна гра в день АНЗАК, коли в неї грають в пабах і клубах, віддаючи данину пам'яті солдатам — «диггерам» (широковживана назва австралійських і новозеландських солдатів), які також займалися розвагою з підкидання монет під час Першої світової війни[5][6].
Історія
Гра є різновидом гри з підкидання монети; її походження в австралійському варіанті невідоме. Поширення гри в Австралії зазначалося ще в XVIII столітті[2]. Гра була популярна у солдатів, в тому числі на фронтах Першої світової війни. Згідно з легендою, одного разу турецький пілот, який збирався бомбити австралійців, звернув увагу на те, що група солдатів (насправді грає в «ту-ап») здіймає очі до неба, а потім з повагою кланяється: вирішивши, що відбувається колективна молитва, пілот відмовився від ідеї скинути бомбу[1].
В знак пам'яті про солдатів Першої світової війни гра стала регулярно проводитися під час святкування Дня АНЗАК. В інший час як азартна гра ту-ап була заборонена[7]. Проте, існували підпільні школи з навчання грі.
У 1950-ті роки популярність гри спала, в тому числі в зв'язку з поширенням інших ігор на зразок Баккара.
Правила гри
Перед киданням монет гравці і глядачі роблять ставки на те, яка комбінація випаде. Гравець (англ. spinner, «спіннер») стає в центр кола і тримає спеціальну дощечку-підставку (англ. kip, «кіп»), на якій лежать дві монети (часто це пенні, що випускалися до 1964 року). Одна монета лежить догори «орлом», інша «решкою». «Спінер» підкидає монети з дощечки. Якщо обидві монети випадуть «орлом», гравець виграє, якщо випаде один «орел» і одна «решка», гравець робить наступний кидок, якщо ж обидві випадуть «решкою», гравець програє і передає хід наступному «спіннеру». За дотриманням правил гри, а також за ставками стежить спеціальний суддя (англ. boxer, «боксер»)[1][2][8].
У масовій культурі
- Опис гри серед австралійських старателів кінця XIX століття міститься в романі К. С. Прічард «Дев'яності роки»[9]:
|
Ту-ап була азартна гра і до того ж гра чесна, чесніша всіх інших азартних ігор. Вона давала і бідній людині шанси на виграш. У цьому й полягала спокуса. (...) Саллі чула, що під час цієї гри з рук в руки переходило до ста фунтів і багато розорялися вщент. Але це була не біда. Старатель завжди міг зайняти грошей на ставку, а крамар давав провізію в борг.
Якщо гра велася за всіма правилами і за банк відповів чоловік грошовитий і надійний, то ставки досягали дуже великих сум; але з чужими більшість старателів грали вкрай обережно. Деякі з них вже постраждали від шулерів, які обманювали їх, пускаючи в справу монети, однакові з обидвох боків. Коли відкривалися витівки якогось шахрая, з ним обходилися досить люто. (...) Будь-яка людина могла вийти на середину кола і заявити про своє бажання підкинути монети. Їх клали зазвичай на «лопатку» - вузьку дерев'яну дощечку, щоб кожен міг перевірити, чи не однакові вони з обох сторін. Парі починали укладати з тієї хвилини, коли гравець вручав свою ставку круп'є або клав її на землю біля його ніг ... |
|
- Гра в ту-ап фігурує в сюжеті фільму «Волоцюги» (1960) про життя австралійських фермерів.
- Сцена гри присутня також у фільмі «Небезпечне пробудження» (1971).
Примітки
- ↑ а б в Liam O'Brien. Don't Bet the Farm: The Encyclopedia of Betting and Gambling. eBookPartnership.com, 1 вер. 2014 р.
- ↑ а б в Nicolae Sfetcu. A Gambling Guide, Керівництво щодо азартних ігор, 3 травня 2014 року.
- ↑ http://wiki.bingo/ru/Азартні_ігри_в_Австралії[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://newsofgambling.com/ehkzoticheskij-gambling/
- ↑ Люціан Воляновский. Материк, переставший бути легендою. Наука: Головна редакція східної літератури, 1990. С. 193, 260.
- ↑ http://www.canberranovosti.com/2015/04/22/19284
- ↑ http://www8.austlii.edu.au/cgi-bin/viewdoc/au/legis/nsw/consol_act/ga1998168/s6.html
- ↑ id = Gb3kDAAAQBAJ Toby Creswell. History of Australia in 100 Objects. Penguin UK, 29 Серпня. 2016 г.
- ↑ https://www.e-reading.club/chapter.php/103001/23/Prichard_-_Devyanostye_gody.html